Маленька велика літера Верховного Суду

Добре відомим є те, що від розділового знаку – коми в тексті закону може багато чого змінитись, можуть бути кардинально змінені долі однією комою у вироці, але темою даного обговорення буде навіть не кома, а літера та її сприйняття випадковими людьми.

Так, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (без України) від 05.11.2025 року по справі №910/16012/24 вирішувалось питання про застосування п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ.

Цитований зміст п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ є таким:

«На два роки з дня набрання чинності цим Законом вводиться мораторій на повернення страховикам, які припинили членство в МТСБУ, залишку базового та додаткового гарантійних внесків, сплачених такими страховиками до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, розрахованого МТСБУ відповідно до цього Закону та рішень органів управління та контролю МТСБУ».

Особливу увагу в даній нормі викликає саме слово «Закон», яке вжите з великої літери, загальноприйнятим є те, що якщо законодавець вживає слово «Закон» з великої літери, то мова йде про індивідуально визначений закон, а не закон в його широкому розумінні як форми нормативно-правового акту.

Тобто, мало б бути очевидним, навіть для студентів перших курсів правничих спеціальностей, що в нормі п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ мова йде про мораторій на повернення залишку, розрахованого відповідно до Закону, а саме - Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ.

Проте Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (без України) (судді - Зуєв В.А. (головуючий), Берднік І.С., Міщенко І.С.) вважає по-іншому у справі №910/16012/24, встановивши, що предмет спору – повернення частинку залишку за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (п. 5.3, 5.8 постанови), а не Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, суд в п. 5.42. робить наступний висновок (цитовано):

«… По-друге, словосполучення "розрахованого МТСБУ відповідно до цього Закону" має функціональний, а не часовий характер. Його зміст спрямований на визначення саме предмета регулювання пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" відповідного Закону, тобто об’єкта, щодо якого запроваджується мораторій (залишку гарантійних внесків, обчисленого МТСБУ у порядку, що відповідає вимогам закону)…»

Досить цікаво, коли суд під кінець речення вживає слово «закон» вже з маленької літери, а в кінцевому результаті робить висновок про поширення мораторію за Законом №3720-ІХ, на залишок, розрахований за Законом №1961-IV, адже і то, то – закон, тим більше, коли суд для власної зручності вживає його з маленької літери і поширює таким чином дію мораторію на залишок, розрахований за будь-яким законом, саме так одна літера змінила хід справи в руках Верховного Суду, який замість законодавця вирішив, що має бути саме «закон», а не «Закон».

Замість законодавця Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (без України) придумав і виправдану мети прийнятого мораторію.

Так, в п. 5.41 постанови вказано (цитовано):