Питання співвідношення процедури початку досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків та притягнення винних до кримінальної відповідальності за такі правопорушення з процедурою визначення грошового зобов’язання платника податків шляхом прийняття відповідного рішення контролюючим органом та його подальшого оскарження, тобто з узгодженістю грошових зобов’язань, є досить складним для сприйняття та розуміння, а тому завжди викликало гострі дискусії навіть у середовищі фахівців та практикуючих юристів-податківців.
Особливої актуальності зазначене питання набуло після прийняття кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 2012 р.), коли кардинально була змінена процедура початку кримінального переслідування (ст. 214 КПК), в основному шляхом виключення такої стадії процесу як дослідча перевірка. У свою чергу, недостатня врегульованість механізму початку досудового розслідування, особливо стосовно кримінальних правопорушень щодо ухилення від сплати податків, призвела до негативної практики в роботі правоохоронних органів, у тому числі слідчих податкової міліції.
Так, значного поширення набули випадки, коли відомості за ст. 212 КК України вносяться до ЄРДР слідчими не на підставі актів перевірок, а на підставі аналітичних довідок, аудиторських висновків, аналізів та навіть рапортів оперативних співробітників податкової міліції тощо, які містять лише певні необґрунтовані припущення щодоймовірного ухилення від сплати податків.
Крім цього, дзеркальним відображенням зазначеної ситуації є негативна практика, коли практично за всіма актами податкових перевірок, фактично в автоматичному режимі, починається кримінальне переслідування за ознаками ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших внесків, що входять до системи оподаткування.
При цьому, в обох випадках, незважаючи на вимогу положень ст. 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР відомостей саме про кримінальне правопорушення, жодним чином не досліджуються та не встановлюються усі інші обставини, що повинні за теорією кримінального права становити ознаки такого кримінального правопорушення (об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона правопорушення).
Що кажуть законотворці?
Зазначена ситуація існує навіть у випадках, коли кримінальне переслідування, з якого слідують «усі принади» кримінального провадження для платників податків та їх службових осіб, розпочинається за фактами, де сума несплачених податків достатня лише для кваліфікації за ч. 1 ст. 212 КК України, які є малозначними, та розслідування яких, за положеннями попереднього кримінально-процесуального кодексу України, взагалі провадилось за спрощеною процедурою (протокольна форма).
Вказана негативна практика призводить до безпідставного початку досудового розслідування щодо платників податку, до необґрунтованого тиску на них шляхом проведення виїмок (тимчасового доступу до речей та документів), обшуків, допитів, проведення негласних слідчих дій тощо, та викликає певний резонанс серед представників бізнесу й у суспільстві в цілому.
Не змогли залишитись осторонь таких процесів і законодавці, які в якості певного бар’єру, який, на їхню думку, суттєво зменшить негативні випадки безпідставного кримінального переслідування за кримінальні правопорушення, що пов’язані з ухиленням від сплати податків, стали розглядати ситуацію, коли притягнення до кримінальної відповідальності за податкові правопорушення прив’язується суто до «узгодженості» грошового зобов’язання платника податків, тобто до результатів процедури адміністративного та/чи судового оскарження рішення контролюючого органу, прийнятого за актом податкової перевірки та яким визначено суму несплачених податків.
Проявом такої реакції є один з пунктів Коаліційної угоди (Угода про коаліцію депутатських фракцій), яка є невід’ємною частиною Програми діяльності Кабінету Міністрів України (Постанова Верховної Ради України №26-VIII від 11.12.2014 р.).
Блог