Контроль за цільовим витрачанням аліментів: реформа в дії

Що таке «аліменти» і з чим їх їдять

Зокрема, законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №2037-VIII внесено зміни до Сімейного кодексу, якими закріплено право власності дитини на отримані на неї аліменти. У положеннях чч.1 та 2 ст.179 СК в новій редакції передбачається:

• аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини;

• той з батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини; неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Спірним є питання, що являють собою аліменти. Кодекс визначає поняття «аліменти» як кошти на утримання дитини (ст.181). Проте наразі на законодавчому рівні не встановлено, на які саме потреби можуть бути використані аліменти та що включає в себе поняття «утримання дитини». Відповідно, також не визначено, що саме включає в себе поняття «цільове призначення аліментів». Це значно ускладнює можливість установлення факту їх нецільового витрачання.

Наприклад, чи є цільовим витрачанням аліментів заправка за ці гроші машини, аби возити дитину в школу? Або використання аліментних коштів для оплати опалення у квартирі, де мешкає дитина? З одного боку, у цьому випадку забезпечується реалізація права дитини на комфортні умови проживання, на навчання, а з другого — ці гроші витрачаються не безпосередньо на утримання дитини. І це лише кілька з безлічі спірних питань, які виникають із приводу цільового використання аліментів на дитину.

У постанові Апеляційного суду Черкаської області від 5.07.2018 (справа №22-ц/793/1092/18) зазначено, що «виключного переліку того, на що повинні витрачатися кошти, законом не встановлено, але вони повинні бути спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, таких як харчування, лікування, гігієна, одяг, придбання речей, необхідних для розвитку й виховання дитини, реалізації її здібностей». Тож, як бачимо, визначення використання одержаних на дитину аліментів як цільового є досить неоднозначним і спирається на особисте переконання суду та/або органів опіки й піклування (служби у справах захисту прав дітей).

Частково вирішити це дискусійне питання спробували в липні 2018 року. Остання реформа Міністерства юстиції у сфері вдосконалення порядку стягнення аліментів і захисту права дитини на належне утримання розширила перелік прав не тільки дітей та одержувачів аліментів, а і їх платників. Однією з новел закону від 3.07.2018 №2475-VIII стало запровадження контролю за витрачанням аліментів. У разі наявності сумнівів щодо цільового використання аліментів відповідно до норм чинного законодавства передбачено, що їх платник має можливість захистити права та інтереси дитини шляхом звернення до відповідних органів з метою перевірки, чи цільовим є використання аліментів.

Інспекційні відвідування: ні порядку, ні інструкції

У ст.186 СК (у редакції закону №2475-VIII) визначено, що «контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей». За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати) такі відвідування здійснюються позапланово, але не більше ніж раз на 3 місяці.

Відповідно до ст.56 Цивільного кодексу органами опіки та піклування є районні, районні в мм.Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. На практиці питанням захисту прав дітей займаються служби у справах дітей, що діють при відповідних держадміністраціях.