Конфіскація тварин крізь призму адміністративного права

У червні 2025 року на Сумщині звичайний дворовий інцидент несподівано перетворився на юридичний прецедент. Собака, власником якої був місцевий житель,задушила трьох гусей сусідки. Здавалося б, що це – всього лише дріб’язкова історія, типовий конфлікт між різними господарями. Проте, коли спір дійшов до Ямпільського районного суду Сумської області, питань виникло більше, аніж відповідей. Врешті-решт було винесено постанову, яка стала ілюстрацією одразу кількох важливих проблем: формального підходу до складання протоколів, слабкої практики документування доказів і нечітких меж у застосуванні конфіскації тварин. (Джерело : Судово-юридична газета)

Аналізуйте судовий акт: Два роки позбавлення волі умовно присудив суд, за те що в ході мобілізації чоловік відпустив собаку яка вкусила поліцейського. (Приморський районний суд м. Одеси №522/18944/25 від 18.09.2025 р.)

Чотирилапе «знаряддя злочину»

Одного літнього вечора місцева жителька села виявила у своєму дворі страшну картину: троє з п’яти гусей були мертвими, а поруч бродив сусідський пес, який ще й тримав у своїй пащі одного з цих птахів. Обурена жінка відразу ж зафіксувала цю подію на відео та звернулася із відповідною заявою до районної поліції.

Правоохоронці відреагували досить оперативно: склали протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) – «Порушення правил утримання собак і котів, що спричинило заподіяння шкоди». Санкція цієї статті передбачає не лише штраф, а й «додаткове стягнення у виді конфіскації тварини», як зазначив суд. Тобто у господаря повинні були конфіскувати його пса. На перший погляд, усе виглядало чітко: є зафіксований факт, є відео, є заява потерпілої. Проте далі почалися юридичні тонкощі.

Під час розгляду справи №590/612/25 з’ясувалося, що поліція не склала жодного акту про тимчасове вилучення тварини, не описала собаку-винуватця, не вказала місце перебування і не зазначила орган, який мав би її прийняти на зберігання. Причина – очевидна: у межах провадження предмет конфіскації взагалі не існував. І навіть якби суд захотів би ухвалити рішення про вилучення чотирилапого «знаряддя злочину», виконати його просто неможливо. Адже державні виконавці не мають права вигадувати майно, яке не зафіксовано належним чином.

Аналізуйте судовий акт: Шкода, заподіяна безпритульною собакою підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території якої їх виловлено (ВС КЦС справа № 490/5919/19 від 10.02.2022 р.)

«Отже, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч.3 ст.154 КУпАП необхідно врахувати, що в матеріалах справи відсутній протокол опису тварини, яка підлягає конфіскації. Матеріали справи не містять жодних відомостей про огляд та вилучення тварини - собаки, місця та особи (організації) у якої перебуває тварина, відсутність відповідних документів перешкоджає виконанню судового рішення в частині конфіскації тварини», – наголошується в постанові.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, було застосовано покарання «у виді штрафу без конфіскації тварини». Таке рішення, на переконання суду, «є достатньою мірою відповідальності з метою виховання правопорушника, і є необхідним для попередження допущення ним нових правопорушень». На власника собаки було накладено «стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.), без конфіскації тварини».

У своїй постанові суд детально виклав у постанові правову колізію: відповідно до статті 265-5 КУпАП, якщо тварина може бути конфіскована, уповноважена особа повинна її тимчасово вилучити ще до рішення суду і скласти окремий протокол про адміністративне правопорушення. Проте поліцейські цього не зробили. І навіть не надали жодних доказів, що собаку взагалі вилучили або хоча б оглянули.

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК: За вбивство собаки – кримінальна відповідальність (Деснянський райсуд м. Києва у справі № 754/4/20 від 09.09.2020)