Коли виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню: судова практика

sud.ua представляє огляд судової практики вирішення спорів пов’язаних із визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Сьогодні банки нерідко звертаються до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, щоб реалізувати своє право на повернення кредитних коштів та уникнути судової процедури. Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Дослідження питання стосовно можливості визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, засвідчило, що у його вирішенні необхідно керуватися насамперед Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Зазначимо, що на практиці не завжди виконавчий напис нотаріуса є законним, а відповідно й таким, що підлягає виконанню.

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №926/1065/17

Користуйтеся консультацією: Ненадання відповіді на адвокатський запит: інструкція дій

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса може бути здійснене незалежно від того, чи є про це відповідна умова у договорі іпотеки.

Відкрите акціонерне товариство звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом про визнання виконавчого напису приватним нотаріусом про звернення стягнення на нежитлові будівлі –адміністративні та складські приміщення таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017, у позові відмовлено.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій виходив з наступного.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" (в редакції станом на 27.03.2009) встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17 у справі № 754/9711/14-ц).