Кілька складних питань щодо застосування нового інституту, з якими стикнуться судді

Чи не найбільшою новелою проекту Цивільного процесуального кодексу є детальне врегулювання процедури зустрічного забезпечення. Проаналізуємо, на які ж питання слід буде звернути увагу суддям при застосуванні цього нового процесуального інституту.

Збереження status-quo

Розвиток цивільного процесуального законодавства спричинив суттєву модифікацію такого інституту, як забезпечення позову. Разом з тим зміни, яких зазнав цей інститут, а також новели, яких немає в чинному ЦПК, фактично свідчать про те, що, по суті, йдеться про абсолютно новий процесуальний механізм — забезпечувальні заходи.

Підтвердженням цього є те, що в чинному кодексі поняття «забезпечення позову» та «види забезпечення позову» врегульовані в межах такого інституту, як позов, і згадуються в розд.III «Позовне провадження». Цьому питанню присвячено тільки ч.4 ст.153 (щодо застави), в якій відсутня будь-яка процедурна регламентація, що не була обов’язковою, у зв’язку із чим судами фактично й не застосовувалась. Натомість у проекті ЦПК про цей механізм ідеться в розділі «Загальні положення» (стст.155—156).

Зустрічне забезпечення — це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут є безумовним прогресом для всієї системи забезпечувальних заходів. Він має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів (ч.1 ст.155 проекту).

Читайте статтю: Зустрічне забезпечення – новела цивільного процесу

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні та запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі» (ILA, 1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване насамперед на захист інтересів відповідача. Фактично це є збереженням status-quo між сторонами до ухвалення остаточного рішення суду.

Крім того, по суті, це стимулюватиме сторони до примирення. Такого роду заходи вже давно існують у зарубіжних країнах, тому процесуальні норми уніфікуються з міжнародними нормами. Наприклад, у Франції (saisie), у Німеччині (arrest), в Італії (sequestro) — за допомогою арешту, в Англії (mareva injunction) — заборона Марева (за назвою однієї зі сторін справи, в якій цей захід уперше було застосовано). Європейський суд з прав людини визнає попередні забезпечувальні заходи як елемент реалізації права на суд (рішення англійського суду у справі Lock plc v. Beswick, 1989 р.).

Проект не містить вичерпного переліку заходів зустрічного забезпечення. Так, у ч.4 ст.155 сказано, що зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду коштів у визначеному розмірі. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення може бути здійснено шляхом: