Нещодавно оприлюднили якесь сумнівне опитування, де вказано, що громадяни більше всього довіряють Верховному суду, а менш за все - судам 1 інстанції. Цікаво, якими були б результати такого опитування, якби його проводили серед адвокатів?
Яскравим є приклад суперечливої судової практики Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з приводу оподаткування прощеної кредитором кредитної заборгованості, зокрема у тому, що саме оподатковується як «додаткове благо» при визначенні бази оподаткування ПДФО: тіло кредиту чи тіло і нараховані відсотки? Сподівання авторів на те, що за декілька років після чергової судової реформи тлумачення змісту законодавства нарешті прийде у єдине і справедливе для громадян русло так повністю і не виправдалися.
Відповідно до положень пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14, ст.т. 162, 163, пп.164.1.1, 164.1.2, пп. "д" пп.164.2.17 ст.164, п.165.1.55 ст.165 основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому, на думку авторів, прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання такої суми і зростання внаслідок її отримання активів особи у матеріальній чи іншій формі.
Наприклад, Касаційний адміністративний суд Верховного суду з приводу оподаткування тіла кредиту у постанові від 14 лютого 2019 року, справа №803/674/16, адміністративне провадження №К/9901/28064/18 вказує таке:
«Отже законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором…
В контексті наведеного слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.
Відтак оподатковуваним доходом є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів».
А також:
«Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку…
Блог