Із зали суду: огляд судової практики

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін

Суть спору: суд прийняв рішення про стягнення з агрофірми «Д» заборгованості на користь Підприємця. Агрофірма «Д» подала до суду заяву про розстрочення виконання цього рішення, бо не мала змоги погасити заборгованість одразу в повному обсязі. Заяву було обґрунтовано незадовільним фінансовим станом підприємства та наявністю у нього заборгованостей, а також важкою економічною ситуацією у країні. Суд першої інстанції задовольнив заяву про розстрочення. Апеляційний суд, зазначивши, що сторони у справі перебувають в однакових економічних умовах, у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовив. Агрофірма «Д» подала касаційну скаргу.

Читайте статтю: Судова практика. Визнання та виконання рішення іноземного суду: участь у провадженні.

Суд під час вирішення справи враховував таке:

• підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їхній фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави. Суд повинен враховувати можливі негативні наслідки і для боржника (під час виконання ним рішення), і для стягувача (у разі затримки виконання рішення), та не допускати їх настання;
• обставини, наведені відповідачем на обґрунтування заяви про розстрочення, не є тими виключними обставинами у розумінні ст.121 ГПКУ, які дають підстави для прийняття рішення про розстрочення виконання, а важка економічна ситуація у країні має загальний характер і повною мірою стосується обох сторін.

Постанова ВГСУ від 09.11.2016 р. № 914/1488/15: у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Позов залишається без розгляду, якщо позивач не надав матеріалів, необхідних для вирішення спору

Суть спору: Підприємець подав позов про стягнення з АТ «В» заборгованості. Ухвалою господарського суду позовну заяву залишено без розгляду. Постановою апеляційного суду цю ухвалу було скасовано, а матеріали справи повернено до суду для розгляду по суті. АТ «В» подало касаційну скаргу, попросивши постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу господарського суду залишити без змін. У скарзі зазначалося, що позивач без поважних причин не виконав вимог суду про надання оригіналів документів, якими обґрунтовував свої вимоги про стягнення заборгованості з АТ «В», та безпідставно передав частину цих документів неуповноваженому органу (прокуратурі), а тому позов було залишено без розгляду правомірно.

Користуйтесь консультацією: Визнання правочинів недійсними: закони та судова практика

Суд під час вирішення справи керувався таким:

• перш ніж залишити позов без розгляду, суд мав з’ясувати причини невиконання позивачем вимог суду про надання оригіналів документів. Поважними, з огляду на конкретні обставин справи, вважаються причини, які через об’єктивні, не залежні від позивача обставини унеможливлюють вчинення ним відповідних процесуальних дій;
• оскільки місцевий господарський суд, приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, не зазначив мотивів, з яких подані позивачем у матеріали справи докази не є належними та достатніми для розгляду справи, та не зазначив, чому необхідно було надати певні документи і яких обставин не може бути встановлено без них, апеляційний суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції.

Постанова ВГСУ від 10.11.2016 р. № 910/1236/16: касаційну скаргу АТ «В» на постанову апеляційного господарського суду залишити без задоволення, а саму постанову – без змін.

Суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору

Суть спору: ТОВ «Д» подало до суду апеляційну скаргу, але її було повернено без розгляду на підставі п.3 ст.97 ГПКУ (оскільки у доданому до скарги платіжному дорученні про сплату судового збору було неправильно заповнено поле «призначення платежу»: неправильно зазначено позивача у справі та код клієнта за ЄДРПОУ). ТОВ «Д» подало касаційну скаргу, зазначивши, що додане платіжне доручення на перерахування судового збору відповідало вимогам законодавства.