IP у стартапах: що інвестори перевіряють передусім

У бурхливому світі стартапів та венчурних інвестицій існує популярна ілюзія, що інвестори купують ідею, драйв та «сяйливі очі», а головним капіталом є харизма фаундерів та готовність команди працювати 24/7. Проте реальність венчурного ринку набагато прозаїчніша. Коли емоції від пітчу вщухають та справа доходить до підписання Term Sheet, юристи інвестора не будуть дивитися презентації та не шукатимуть натхнення, а головним їх пріоритетом стане юридична бездоганність стартапу. Головним стане запитання, чи належить компанії її ключовий актив – інтелектуальна власність, яка найчастіше є головним каменем спотикання.

Для технологічного бізнесу набір патентів та торговельних марок є фактично єдиним реальним активом, що гарантує компанії монополію на її продукт та можливість майбутнього масштабування. Масштабування можливе лише за рахунок капіталізації. Якщо цей фундамент має тріщини у вигляді неоформлених прав чи претензій третіх осіб, угода розвалюється швидше, ніж спроба вимовити unicorn.

На жаль, на етапі запуску фаундери часто нехтують юридичною гігієною. Бажання швидше випустити мінімально життєздатний продукт призводить до того, що розробка ведеться без належних договорів, код пишеться фрілансерами на чесному слові, а питання прав на бренд відкладається на потім. Така недбалість створює цілу купу реальних та потенційних ризиків, як для самого стартапу так і його інвесторів.

Відповідь на запитання, через яку «лінзу» профільні юристи дивляться на IP-портфель стартапу та які помилки фаундерів коштують їм інвестицій, в умовах сьогодення стає не формальністю, а реальним викликом, який долають не всі.

LegalTech: OpenAI представила DocuGPT - АІ агента по юридичних контрактах

Інвестор хоче бути впевненим, що кожен рядок коду, кожен логотип та кожна архітектурна схема були належним чином передані компанії.

Часто перші версії продукту пишуться на колінці ще до реєстрації юридичної особи. Якщо фаундери не уклали договір про передання прав від себе, як фізичних осіб, на компанію, юридично стартап пустий. Робота з Upwork чи іншими платформами без чіткого договору – це міна сповільненої дії. За замовчуванням у багатьох юрисдикціях (включаючи Україну) майнові права можуть залишатися у автора, якщо інше не прописано в контракті.

Крім того, якщо один із розробників паралельно працює в університеті чи держструктурі, виникає ризик «службового твору», на який може претендувати держава.

Саме тому вже на початкових етапах потрібно пам’ятати про ці підводні камені. Слід провести інвентаризацію всіх контриб’юторів. На кожного, хто доторкнувся до коду, має бути підписаний IP Assignment Agreement або чіткий контракт із положенням про повне передання прав.

Жоден сучасний софт не пишеться з нуля. Використання бібліотек з відкритим кодом (Open Source) – це норма, але інвестори дуже ретельно перевіряють типи ліцензій.

LegalTech: Чи може ШІ бути суб’єктом авторського права