Всі ми живемо в епоху глобального медіа-простору. Інформація стала не просто відомостями або даними, які ми використовуємо в своєму житті, вона стала невід’ємною частиною самого життя.
Інтернет-простір, соціальні мережі та чисельні ЗМІ є фундаментальними носіями інформаційних відносин, але в даній статті ми хотіли би приділити увагу не законному підґрунті принципів інформаційної політики, а більш вузького напряму: чи можливо застосовувати інформаційний зміст як джерело знання про вчинення злочину?
Виникає питання: яке значення має поставлене питання? Хіба так важливо, чи може інформація, які міститься в ЗМІ стати приводом для початку досудового розслідування?
Відповідь наступна: іноді, коли матеріали ЗМІ містять інформацію, яка може стосуватись небезпеки для невизначеного кола осіб, важливо реалізувати своє конституційно право звернення до правоохоронних органів з повідомленням про злочин (наприклад, коли будь-яка особа дізналась зі ЗМІ про наявність в торгівельної мережі отруєних продуктів харчування або коли суспільний інтерес пов'язаний із повідомленнями у журналістських матеріалах про корупційні діяння посадовців). Нерідко адвокатам, захищаючи клієнта (як правило, підозрюваного в економічних злочинах), необхідні контрміри для зустрічного відкриття кримінального провадження, що також дає змогу дізнатись про вчинення протиправних дій в засобах масової інформації.
Основна правова норма, яка регламентує фіксування правопорушення є ч. 1 ст. 214 КПК України: Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Отже, вказана стаття містить поняття «будь-яке джерело, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
Щоб не дискутувати, чи є відомості в ЗМІ таким джерелом або ні, законодавець в «Переліку інших джерел, з яких виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», який є доповненням до Положення про порядок ведення
Єдиного реєстру досудових розслідувань, зазначив, що підставами для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення є Повідомлення в засобах масової інформації (п. 5 довідника).
Отже, наявна пряма норма, яка передбачає, що повідомлення в ЗМІ може стати пусковим механізмом для початку досудового розслідування.
Для того, щоб з’ясувати, що саме уявляють собою ЗМІ, треба звернутися до деяких законів. Відмітимо, що в Законі України «Про пресу та інші друковані засоби масової інформації» під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Крім того, в Законі України «Про телебачення та радіомовлення» вказано (ст. 1 (визначення терміні), що інформаційна діяльності у сфері телебачення і радіомовлення також відноситься до масової інформації.
З пресою, телебаченням та радіомовленням все ясно, але що робити з сукупністю інформації в мережі Інтернет?
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.