Розшук Інтерполу в Українському вимірі, проблема термінологій та спекуляції розшуком в судах

Розшук Інтерполу в Українському вимірі, проблема термінологій та спекуляції розшуком в судах. Застосування принципу взаємності та повідомлення diffusion.

Для пересічного громадянина слово Інтерпол (абревіатура I.C.P.O) асоціюється скоріше з яскравими кінофільмами де кремезні чоловіки носять значок на поясі, ведуть переслідування та користуються шпигунськими пристроями.

Насправді, Інтерпол це не елітний загін спецназу, а глобальна міжнародна база даних в межах якої здійснюється обмін криміналістичною інформацією між поліцією різних держав. Як правило, ця інформація стосується осіб, яких розшукують правоохоронні органи країн, що є членами I.C.P.O.

В конституції Інтерполу в статі 36 прямо закріплено, що Комісія по контролю за файлами Інтерполу контролює тільки обробку даних в інформаційній системі Інтерполу. Тому вона не уповноважена вести розслідування, зважувати докази або виносити рішення по суті справи. Тільки компетентні національні або регіональні органи влади можуть зробити це.

В кожній країні, яка є членом міжнародної організації кримінальної поліції є орган який відповідає за доступ до бази даних Інтерполу та взаємодіє з Генеральним секретаріатом Інтерполу.

На центральному рівні опікується всіма системами обміну даними, слідкує за їх відповідністю завданням організації та Конституції Інтерполу – Президент Інтерполу, Генеральний секретаріат Інтерполу та Комісія по контролю за файлами Інтерполу.

Загалом, вся палітра розшуку Інтерполу включає в себе повідомлення, які мають відповідний колір, що позначає мету та завдання кожного розшукового повідомлення, зокрема, це повідомлення червоним кутом (Red Notice) синім кутом (Blue Notice); зеленим кутом (Green Notice); жовтим кутом (Yellow Notice); чорним кутом (Black Notice); пурпуровим кутом (Purple Notice); помаранчевим кутом (Orange Notice);спеціальне повідомлення (INTERPOL - United Nations Security Council Special Notice), а також Diffusion notice.

Позиція достатньої та недостатньої доведеності, та як розшуком Інтерполу спекулює українська Феміда.

Вся квінтесенція проблеми розшуку Інтерполу в Українській площині лежить у простому на перший погляд, але складному по своїй суті питанні – з якого саме моменту особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку.

Українське законодавство не дає повноцінну відповідь на дане питання, а судова практика, яка склалася на сьогодні, не має єдності та навпаки містить суцільні протиріччя.

Візьмемо для прикладу суд, який має певну одностайність у підході до доказування факту міжнародного розшуку особи, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

Для прикладу, в ухвалах Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року у справі № 761/30374/18, від 13.08.18 у справі № 761/30375/18 та від 25 червня 2018 суд сформував позицію, яку я називаю – достатньої доведеності.