Цікаві правові позиції ВС щодо застосування е-доказів

Інтернет став зручним і незамінним інструментом в бізнесі та повсякденному житті, що призвело поряд з позитивними змінами до виникнення великої кількості Інтернет-порушень. Серед найпопулярніших – поширення недостовірної інформації, порушення прав інтелектуальної власності. Все більше звернень надходить для фіксації порушень в соціальних мережах, месенджерах, YouTube. Також, актуальним є питання фіксації змісту електронного листування.

Перше що необхідно здійснити при виявленні Інтернет-порушення, це якнайшвидше зафіксувати зміст веб-сторінки зі спірним контентом. Це пов'язано з тим, що такий контент в будь-який момент може зникнути або змінитись, що призведе до неможливості доказування порушення в майбутньому.

Користуйтеся консультацією: Является ли скриншот надлежащим и допустимым доказательством в суде

Другим важливим моментом є необхідність встановлення власника веб-сайту / веб-сторінки (належного відповідача).

За більш як п'ятирічний досвід існування Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, який є уповноваженим підприємством для проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та встановлення власників веб-сайтів, вже напрацьовано великий обсяг судової практики, серед якої особливо цікавою є практика Верховного Суду.

1. Так, Верховний Суд в постанові від 01.12.2021 по справі № 742/287/17 не погодився з висновками апеляційного суду про недоведеність позивачем належності веб-сайту відповідачу та скасував постанову суду апеляційної інстанції, справу направив на новий розгляд.

Верховний Суд визначив власника веб-сайту належним відповідачем на підставі довідки Центру компетенції, яка є належним та допустимим доказом.

Свідоцтвом про акредитацію ОП "Український мережевий інформаційний центр" підтвердив компетентність Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок для встановлення власників веб-сайтів.

2. Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 по справі № 310/6999/19-ц визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві.

Тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши подані сторонами докази у справі, дійшов правильного висновку про те, що скріншоти у соціальній мережі Facebook самі по собі не свідчать про те, що Facebook-акаунт був створений саме відповідачем, також той факт, що саме відповідач, під цим Facebook-акаунтом поширив оспорену інформацію.

Саме цей факт повинні були довести позивачі, у тому числі, шляхом звернення до Центру компетенції. Водночас у суду підстав, для збирання з власної ініціативи доказів не було.