Годувальниця (частина 2) – стаття 209 ККУ

Поважні колеги! Cподіваюся, що Ви пам’ятаєте попередню статтю «Годувальниця – стаття 212 ККУ». Виключно для мети цього допису процитую основні висновки щодо ст. 212 КК України:

«Висновок: Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Податковий контроль здійснюють виключно податкові та митні органи. Обов’язок сплати податку виникає лише в разі самостійного обчислення платником свого зобов’язання або в разі узгодженого ППР. Податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення), що в разі його узгодження свідчить про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.

Тобто, якщо платник сам не визначив своє зобов’язання зі сплати податку та наразі узгоджене ППР відсутнє, то у платника не виникає обов’язку сплати податку. Тож дії платника не утворюють суб’єкта злочину, передбаченого ст. 212 ККУ».

Однак щоденне покращення якості роботи правоохоронців спричинило нову проблему. До ЄРДР вносять запис не тільки про ст. 212 ККУ без узгодженого ППР, а ще й вносять самостійно (без предиката) ст. 209 ККУ або використовують ст. 212 ККУ як предикат. Наведена практика набула такого поширення, що, поки не пізно, хочу заперечити цю можливість. Зараз буду довго і смішно це робити.

Отже, ст. 209 ККУ «Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом» починається так: «Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом …».

Об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом.

Об’єктивна сторона злочину може виражатись в одній з трьох форм: 1) вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом; 2) використання коштів та іншого майна (здобутих завідомо злочинним шляхом) для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; 3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Суб’єктом злочину повинна визнаватись осудна особа.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа, яка фактично використовує майно, здобуте злочинним шляхом, у формах, вказаних у ст. 209 ККУ, однак сумлінно помиляється щодо його походження, не несе відповідальності за цей злочин.

Згідно з Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»:

«Доходи, одержані злочинним шляхом, – будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості.