ЄСВ, зміна організаційної форми діяльності адвоката та оптимізація оподаткування

Дана стаття буде в нагоді адвокатам, які вирішили здійснити оптимізацію оподаткування шляхом зміни організаційної форми на «адвокатське бюро», тому одразу надаю відповідь на головне запитання: навіщо взагалі змінювати організаційну форму?

Так, після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності та реєстрації в ЄРАУ, у строк 10 календарних днів адвоката зобов’язано подати до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП, копію відповідного свідоцтва з витягом з ЄРАУ[1].

Також, таку самозайняту особу беруть на облік платників єдиного внеску[2]. Добре, якщо адвокат є найманим працівником та ЄСВ за нього сплачує роботодавець. Верховний Суд (на відміну від «рідної» РАУ) підтвердив, що сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску[3].

У свою чергу, якщо адвокат працює самостійно та хоче уникнути сплати «подвійного ЄСВ», він може зареєструвати ФОП, через який буде здійснювати свою «діяльність у сфері права» сплачуючи єдиний податок саме як ФОП. Таке право було подаровано адвокатам ще у 2016 році КАСУ, а також підтверджено Верховним Судом у 2019 році.

У своїх висновках ВС зазначає, що взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами[4].

Обидва вищезазначених випадки об’єднує одне та неминуче - ЄВС сплачувати необхідно незважаючи на відсутність діяльності, тому єдиний спосіб мінімізувати витрати, у тому числи ЄСВ, це показувати мінімальний дохід або взагалі його відсутність.

Варіант вирішення проблеми сплати ЄСВ існує вже давно, але не кожен адвокат наважається його реалізувати на практиці. Даремно, адже навіть НААУ у своїх Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності [5] наводить відповідний приклад. Розберемося детальніше.

У Методичних рекомендаціях (розділ IV) зазначено, що якщо у статуті АБ/АО прописано, що засновник/один з учасників має право безпосередньо здійснювати керівництво та право засновника/ учасника отримувати прибуток від діяльності у вигляді дивідендів, то у такому випадку між засновником/учасником та АБ/АО не виникають трудові відносини та заробітна плата не нараховується. Форма участі власника в управлінні підприємством у випадку, якщо власник здійснює управління підприємством без укладення трудового договору (у тому числі на період часу, коли підприємство не здійснює господарську діяльність), і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах.

Таким чином, відповідно до п. 167.5 ст. 167 ПКУ дивіденди, нараховані на користь такого засновника/учасника АБ/АО, що є юридичною особою, платником податку на прибуток на загальних підставах, оподатковуються за ставкою 5 %, якщо ж емітентом корпоративних прав є АБ/АО — юридична особа, платник єдиного податку, то ставка складатиме 9 %.

З вищезазначеного робимо наступні висновки.

Якщо ви адвокат та знаходитесь у трудових відносинах з роботодавцем або здійснюєте свою діяльність через ФОП – сплата ЄСВ є обов’язковою.