Експерт з питань права у розгляді справ: аналіз судової практики

Експерт з питань права або експерт у галузі права є наразі досить потаємною постаттю судового процесу. До змін, які відбулись в законодавстві вкінці минулого року, загальновідомим було твердження недопустимості використання в процесі висновку експерта, в якому дається аналіз правовим питанням. Водночас, експерт з питань права (ЕПП) такі повноваження має, але вони занадто вузькі, повідомляє ukrainepravo.com.

Як ЕПП може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Водночас процесуальними кодексами визначається виключне коло питань, з яких ЕПП може надавати свій висновок: (1) щодо застосування аналогії закону чи аналогії права; (2) щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній державі.

Однак перший досвід застосування цього інституту вказує на низку законодавчих прогалин, які призвели до помилок у судових рішеннях. З деякими особливостями залучення ЕПП пропонуємо ознайомитись нижче.

ВИКЛЮЧНІСТЬ ПЕРЕЛІКУ ПИТАНЬ, З ЯКИХ ЕПП ДАЄ ВИСНОВКИ

Із аналізу судових рішень, вбачається, що досить розширене поняття “право”, яке вживається для позначення назви цього експерта, вводить в оману не лише учасників справи, а й самих суддів.

Непоодинокими випадками є долучення до матеріалів справи висновків експертів у галузі права, які не стосуються ані питань аналогії права чи закону, ані проблематики застосування норм іноземного законодавства.

Наприклад, інколи заявляються клопотання про допуск до участі експерта з питань права, який володіє спеціальними знаннями у сфері інтелектуального права (рішення у ЄДРСР № 73185616) або про долучення висновку з приводу колізії норм у земельних правовідносинах (рішення у ЄДРСР № 73816508, 74295566, 72375112), чи такого, що стосується аналізу та роз’яснення норм законодавства (рішення у ЄДРСР №73245129, 73540848, 74184161, 74969935), визначення правової природи понять(рішення у ЄДРСР №74073349, 74407121, 74172933, 74172910, 74173140, 74172734, 74717674, 74717627, 74716102, 74989796) або виконання конкретного правочину (рішення у ЄДРСР №73629638, 74761414). По більшості із зазначених справ суди відмовляли у задоволенні клопотань, однак по перших трьох прикладах рішень висновки були долучені.

Читайте статтю: Недосконалість питання правової кваліфікації чи затягування процесу...

Левову частку справ також складають позови до Пенсійного фонду про зобов’язання вчинити певних дій, де одним із учасників процесу залучаються ЕПП з метою визначення поняття “дискримінаційні дії” (рішення у ЄДРСР № 74414107, 74727731, 74754485, 74782677, 74938567, 74936511, 75024971, 75072331, 75023248, 74978993, 74727702, 74868804). Водночас здебільшого по подібних справах суди відмовляють у задоволенні подібних клопотань, посилаючись на диспозитивність повноважень суду в даному випадку та відсутність належного обґрунтування необхідності залучення ЕПП у процес (рішення у ЄДРСР з номером 71577211).

КОЛИ ЕКСПЕРТ “ПІДМІНЯЄ” СУДДЮ

Також дуже часто (в абсолютній більшості випадків) сторони до матеріалів справи долучають висновок ЕПП, який по суті може відображати мотивувальну частину судового рішення: містить аналіз конкретної справи, наявних доказів та правову аргументацію та фактично вказує, як правильно вирішити даний спір. Іншими словами, висновок ЕПП в таких випадках містить все, що перераховано, наприклад, в ч. 2 ст. 114 ЦПК України (та в аналогічних статтях інших процесуальних кодексів), і що не може міститись у висновку ЕПП в розумінні процесуального законодавства України.