Докази та доказування в кримінальному провадженні в умовах воєнного стану - суддя ВС Олександра Яновська

В умовах воєнного стану під час досудового розслідування кримінальних проваджень важливо приділяти велику увагу питанню збирання, перевірки, оцінки доказів. Завдяки належно зафіксованим та збереженим доказам вдасться притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності за діяння, скоєні на території України. Сьогодні обставини багатьох кримінальних правопорушень можуть бути доведені значною мірою за допомогою електронних доказів, які є різновидом такого джерела доказів, як документи (в окремих випадках електронні докази можуть бути розцінені як речові докази). При цьому докази повинні відповідати тим критеріям і властивостям, які передбачені законом, щоб не виникало питання про їх недопустимість і суд міг покласти їх в основу судового рішення.

Про це розповіла суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександра Яновська під час онлайн-практикуму.

«Наявність чи відсутність ознак допустимості доказів визначає можливість використання фактичних даних саме як доказів у межах відповідного кримінального провадження. Насамперед ознакою доказів є визначене законом процесуальне джерело доказів (показання, речові докази, документи, висновки експертів). Крім того, доказ має бути зібраний, зафіксований і поданий уповноваженою особою. І, безперечно, ознакою доказів є дотримання процесуальної форми збирання та фіксації фактичних даних», – зазначила доповідачка.

Говорячи про особливості використання доказів під час воєнного стану, суддя ККС ВС нагадала, що у ст. 615 КПК України містяться положення, які стосуються цього питання.

Так, відповідно до положень КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

Тобто законодавець, ураховуючи специфіку воєнного стану, запровадив виняток із загального правила й зазначив у ч. 11 ст. 615 КПК України, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

До того ж показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо в такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Спікерка зазначила, що ще немає судової практики ВС щодо застосування цих положень. Водночас вона звернула увагу на практику касаційного суду, яка стосується вирішення питання про можливість використання показань, отриманих із чужих слів.

Відповідно до загального правила у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження (ч. 7 ст. 97 КПК України).

Так, у постанові від 11 липня 2022 року у справі № 541/240/20 (провадження № 51-22км22) ККС ВС дійшов висновку, що працівник патрульної поліції, який у день вчинення кримінального правопорушення перебував на чергуванні та до внесення відомостей про це правопорушення до ЄРДР встановлював місцезнаходження транспортного засобу, керуючи яким обвинувачений здійснив наїзд на пішохода, не є працівником оперативного підрозділу в розумінні ст. 41 КПК України, який має повноваження на здійснення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого або прокурора. І застереження, викладені в ч. 7 ст. 97 КПК України, щодо допустимості показань про обставини, отримані з чужих слів, не підлягають застосуванню щодо показань такого свідка.

Олександра Яновська також наголосила на важливості того, що докази мають бути зібрані, зафіксовані й подані уповноваженою особою. Так, розслідування, зокрема, нових складів кримінальних правопорушень мають здійснюватися з дотриманням правил підслідності, щоб особи, винні у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень, були притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки порушення правил підслідності призводить до отримання недопустимих доказів.