Коментар до Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №340/3267/20
(ВС ухвалою від 24 січня 2024 року відмовив у прийнятті касаційних скарг постачальника та покупця)
Орган ДПС 18.08.2020 звернувся до суду з позовом до двох ТОВ (постачальника та покупця) та просив визнати недійсним договір постачання від 13.01.2020, який було укладено між ними на постачання тютюнових виробів. За фактом реалізації госпоперації за цим договором ТОВ «К» (постачальник) було складено податкові накладні від 07, 16 та 20 травня 2020 року №123, №475, №699 відповідно.
ГУ ДПС вважає, що ТОВ «К» та ТОВ «С» уклали договір постачання тютюнових виробів, не переслідуючи настання правових наслідків, які обумовлювались договором. Він стверджує, що такий правочин суперечить інтересам держави і суспільства, тому має бути визнаний недійсним. Контролюючий орган зазначив, що зібрані докази поза розумним сумнівом доводять, що постачання товару за цими накладними не відбулося, а первинні документи бухобліку створювали видимість реальності господарської операції.
Сумніви податкового органу у детальних розрахунках
ТОВ «К» (постачальник) та ТОВ «С» (покупець) одержали ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами. При цьому контролюючим органом не ставиться під сумнів наявність у ТОВ «К» такої кількості тютюнових виробів, яку відповідно до відомостей у податкових накладних придбало ТОВ «С». Адже в такому випадку контролюючий орган мав би оскаржувати правочини, за якими ТОВ «К» придбало тютюнові вироби у своїх контрагентів.
Тож податковий орган оскаржує саме правочини між ТОВ «К» (постачальник) та ТОВ «С» (покупець), здійснені на виконання договору постачання від 13.01.2020, за яким ТОВ «К» складено податкові накладні, видаткові накладні та ТТН. Загальний обсяг постачання – 109 700, 108 756 і 116 700 пачок сигарет відповідно.
Згідно з пунктом 3.8 договору постачання від 13.01.2020 №1320Т з моменту підписання товарно-транспортної чи видаткової накладної представниками обох сторін постачання товару вважається таким, що відбулося належним чином, і товар вважається таким, що прийнятий покупцем за кількістю та якістю.
Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні лише три товарно-транспортні накладні від 07, 16 та 20 травня 2020 року (кожну з яких підписано сторонами у вказані дні), суд дійшов висновку, що товар поставлявся за одне перевезення у відповідні дні постачання: 07.05.2020 – у кількості 109 700 пачок, 16.05.2020 – у кількості 108 756 пачок та 20.05.2020 – у кількості 116700 пачок.
Товар поставлявся в межах одного міста, а саме – міста Дніпро.
Загалом на перший погляд нічого особливого у цих постачаннях немає. Проте податковий орган навів окремі розрахунки обсягів постачання та місць зберігання, які були перевірені судом та стали підставою для визнання цього договору недійсним.
1. Розрахунок обсягу постачання.