Додаткове розслідування по-новому

Стільки галасу було перед прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: і європейські стандарти, і заміна репресивного «старого» кодексу. Особливий наголос робився на тому, що ліквідується інститут додаткового розслідування, завдяки існуванню якого справи могли розслідуватись та розглядатись судами роками, а люди без вироку суду перебувати за гратами. Та будь-яке, навіть саме благе, починання можливо перетворити на суцільне жахіття. Варто лише доручити його реалізацію безвідповідальним виконавцям. Тому, навіть якщо кримінальний процесуальний закон не передбачає додаткового розслідування в кримінальних провадженнях, але у прокуратури є в ньому потреба – воно буде.

Кримінальне провадження, в якому зараз приймаю участь, пройшло досить складний шлях: обвинувальний вирок, його скасування апеляційним судом з призначенням нового розгляду, повернення обвинувального акта прокурору, скасування ухвали про повернення обвинувального акта, знову повернення обвинувального акта прокурору та залишення цього рішення апеляційним судом без змін. І якщо скасовуючи ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору апеляційний суд вирішив і питання продовження строку тримання під вартою, то залишаючи ухвалу в силі вже не пішов на порушення закону і цей строк не продовжив. Отже, перед прокуратурою постала дилема: або діяти за законом, або будь-яким способом залишити людей за гратами.

Звичайно, прокурори обрали друге. Ми з колегою були дуже здивовані, коли вже через два дні після прийняття рішення апеляційним судом, нас викликали до слідчого судді для участі в розгляді клопотань про продовження строків тримання під вартою підозрюваних. Я не буду описувати той, фарс, що тривав з опівдня майже до ранку. Він описаний в скарзі до Вищої ради правосуддя. Звичайно ж, слідчий суддя прийняв рішення, що було необхідне прокуратурі. Зараз я би хотів торкнутись саме того питання, як прокуратура поновила досудове слідство в цій справі.

Під час відкриття стороною обвинувачення нам – стороні захисту – матеріалів кримінального провадження з’ясувалось, що заступник керівника місцевої прокуратури виніс постанову про відновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні. При цьому він послався на статті 2, 7, 36, 110, 282 Кримінального процесуального кодексу України. Але ж наскільки таке рішення відповідає вимогам закону? Я вважаю, що не відповідає зовсім. І ось з яких причин.

1. Відсутність повноважень.

В даному кримінальному провадженні заступник керівника місцевої прокуратури не є процесуальним керівником. Тому він діє як керівник органу прокуратури. Відповідно до частини 6 статті 36 та частини 1 статті 37 Кримінального процесуального кодексу України він наділений правом скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня, визначати прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

Пунктом 9 частини 2 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор дійсно наділений правом приймати процесуальні рішення, у випадках, передбачених цим Кодексом. Однак, уповноважений він на це виключно в межах здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Заступник керівника місцевої прокуратури, як вже зазначено вище, не є процесуальним керівником в даному кримінальному провадженні. Отже, він не уповноважений приймати подібні рішення.

2. Відсутність передбаченої законом процедури.

Згідно з вимогами частини 1 статті 282 Кримінального процесуального кодексу України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.