Для встановлення юрисдикції земельних спорів найприйнятнішим є критерій первинних підстав

Відмежування цивільної та господарської юрисдикції за критерієм суб’єкта у земельних спорах не є другорядним. Це питання захисту судом конституційного ладу України. Тому визначення юрисдикції цих спорів має залишитися недоторканим, хоча і дещо уточненим, пише zib.com.ua

Принципове виключення

Проект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості спорів, що виникають у сфері земельних відносин, та спорів щодо нерухомого майна» (№3296) пропонує кардинальне вирішення проблеми визначення належної юрисдикції земельних спорів.

В основу аргументації прихильників цього проекту покладено серед іншого загальне положення судової практики про те, що суб’єктний склад учасників спору не є вирішальним для визначення предметної та/або суб’єктної юрисдикції. Тож суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Такий підхід послідовно та обґрунтовано висвітлювався в «юрисдикційних» рішеннях Великої палати Верховного Суду в земельних спорах, численність яких частково була зумовлена процесуальною можливістю оскаржити рішення з підстав неналежної юрисдикції на стадії касаційного провадження.

Проте визначення юрисдикції має залишатися незмінним: усі земельні спори — цивільні, за винятком тих, розгляд яких передбачений правилами іншого виду судочинства (ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу).

В Україні близько 25 млн власників землі й землекористувачів, приблизно 7 млн власників земельних паїв, третина з них обробляє землю самостійно. Сама сутність землекористування зумовлює наявність системи органів, що вирішують земельні спори (гл.25 Земельного кодексу), як найбільш територіально наближеної до спірної ділянки.

У 2018 році місцеві загальні суди розглянули 15842 справи щодо земельних відносин, місцеві господарські — 3157. Щодо захисту права власності: 24432 справи розглянули місцеві загальні та 5493 — місцеві господарські суди. В той час як останні за виключною предметною юрисдикцією розглянули 856 справ щодо корпоративних відносин, за аналогією з якими пропонується встановити юрисдикцію земельних спорів.

Проте земельні спори за участі фізичних осіб — це не лише суха судова й економічна статистика. Так само як система судочинства — це не лише розд.VIII Конституції. Вона підпорядкована обслуговуванню глобальної економіки й може виявитися такою ж вразливою, як і ця економіка. Осмислення ризиків глобальної економіки мало б спонукати владу до прийняття рішень, які б демонстрували хоча б розуміння цих ризиків і того, що судова влада є складовою державної влади (ст.6 Конституції), а захист судами конституційного ладу та правопорядку робить правову систему стабільною, що позитивно впливає на легальні й ефективні інвестиції.

Отже, для визначення належної юрисдикції потрібні дуже чіткі, прості критерії. Для земельних спорів це найбільш легко з огляду на розвиток земельного законодавства та конституційне регулювання права власності на землю.

Читайте статтю: Як власникам і користувачам земельних ділянок захиститися від незаконних дій органів реєстрації

Пряма кореляція