ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на держ. рівні, так і на регіональному, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Це надає можливість представникові влади здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення для конкретної ситуації.

У даному визначенні йдеться мова про дії органу державної влади вибирати рішення виключно в межах закону. Практика ж складається дещо по іншому, коли суди вказують про недопустимість втручання в дії органу державної влади та їх підміни, фактично залишаючи їхні незаконні дії наприклад ( невидача дозволу і настання принципу мовчазної згоди) діяти в правовому полі узаконюючи незаконну діяльність органу влади.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Не варто випускати той факт, що володар дискреційних повноважень при прийнятті рішення може не дотримуватися відповідного нормативно-правового акту і порушити закон, внаслідок чого буде прийняте невірне рішення.

Такий випадок передбачено Конституцією України згідно 55 статті. Тут йдеться про те, що кожен громадянин має право оскаржити рішення представника влади і довести його не правоту.

Схожа стаття присутня і в Цивільному кодексі України. У 16 статті 1 ч. сказано, що будь-який громадянин нашої країни володіє правом захищати власні інтереси, матеріальні і не матеріальні блага.

Законами України також прописані зобов'язання судів перед народом України, а також їх призначення і завдання. Найважливіше завдання суду - протекція простих громадян України, як юр. осіб, так і фіз. осіб, від посягань представників органів влади. Також до завдань судочинства входить урегулювання публічно-правових взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами права, причому головним чином концентрується увага на поведінці інституту влади, їхніх представників і виконавців. Важливо не допустити перевищення своїх дискреційних повноважень владою, оскільки це неминуче буде вести до підвищення недовіри громадян країни. Що може перерости в безлади і критичну ситуацію в країні (яка вже й так в кроці від цього).

Також за кодексом, який регулює процес судочинства в нашій країні (КАС України), дозволяється в суді оскаржити будь прийняте рішення представником влади, а також засудити його бездіяльність або цілеспрямовану дію. Під цю статтю не потрапляють ті рішення і дії, які прописані в Конституції України. Статті конституції вважаються непорушними і не можуть бути порушені або змінені в суді.

Слід зауважити, що на підставі правової науки склалася чітка позиція, що необхідність обмеження дискреційних повноважень і свавілля представників влади щодо прав будь-якого суб'єкта є основною ознакою правомірної держави і суспільства.