Деякі питання здійснення наставництва над дитиною
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 17-1 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити такі, що додаються:
типовий договір про наставництво.
1. Це Положення визначає механізм організації здійснення та ведення наставництва над дитиною (далі - наставництво), яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей (далі - заклад).
2. У цьому Положенні під наставництвом розуміється добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Сімейному кодексі України, Законах України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, “Про охорону дитинства”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”.
3. Метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формування культурних і моральних цінностей.
4. Основними завданнями наставництва є:
визначення та розвиток здібностей дитини, сприяння реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
формування в дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном і коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
ознайомлення дитини з особливостями суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
сприяння становленню дитини як відповідальної та успішної особистості;
формування в дитини навичок здорового способу життя.
5. Наставництво здійснюється в індивідуальній формі однією повнолітньою дієздатною особою над однією дитиною.
6. Наставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя (далі - курс підготовки), отримала висновок про те,
що вона може провадити діяльність з організації наставництва, та уклала договір про наставництво.
Наставниками не можуть бути особи, зазначені у статті 212 Сімейного кодексу України.
7. Організація наставництва здійснюється центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.
Обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - регіональний центр) забезпечують проходження особами, які виявили бажання стати наставниками (далі - кандидат у наставники), курсу підготовки за програмою, затвердженою Мінсоцполітики.
Районні, міські, районні у містах центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - центри):
поширюють інформацію про наставництво та надають консультації з питань наставництва заінтересованим особам в усній або письмовій формі;
проводять добір кандидатів у наставники;
співпрацюють із закладами з метою поширення інформації про наставництво серед працівників закладів, дітей та їх батьків;
сприяють в установленні (формуванні) наставницьких стосунків;
супроводжують наставників і дітей, які потребують соціально-психологічної підтримки;
ведуть журнал обліку кандидатів у наставники та наставників за формою згідно з додатком 1.