Деякі питання виконання функцій медицини катастроф
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що Міністерство охорони здоров’я здійснює керівництво службою медицини катастроф.
суб’єктом національного рівня координації функціонування служби медицини катастроф є уповноважений заклад з питань координації функціонування служби медицини катастроф, яким є державний заклад “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України”;
суб’єктом регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
3. Затвердити Порядок виконання функцій медицини катастроф, що додається.
4. Внести до Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1116 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 92, ст. 3739), зміни, що додаються.
5. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
ПОРЯДОК
виконання функцій медицини катастроф
1. Цей Порядок визначає загальні організаційні та процедурні засади виконання функцій медицини катастроф.
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
догоспітальний етап надання медичної допомоги (далі - догоспітальний етап) - період надання медичної допомоги з моменту виявлення постраждалого у повсякденних умовах, в особливий період та в разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій або звернення пацієнта за медичною допомогою до його госпіталізації у заклад охорони здоров’я або відмови від такої госпіталізації;
госпітальний етап надання медичної допомоги (далі - госпітальний етап) - період надання медичної допомоги пацієнту з моменту його прибуття до профільного відділення закладу охорони здоров’я до моменту його виписки або смерті;
заходи медицини катастроф - заходи, що здійснюються з метою зниження негативного впливу надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, визначені пунктами 8 і 9 цього Порядку;
команди медицини катастроф - формування, які можуть створюватись у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, уповноваженого закладу з питань координації функціонування служби медицини катастроф, а також залучених службою медицини катастроф закладів охорони здоров’я з метою здійснення заходів медицини катастроф, що включають медичних та немедичних працівників;
медичне рекогносцирування - комплекс заходів щодо аналізу доступності медичних послуг в районі надзвичайної ситуації, що здійснюються з метою подальшого залучення необхідних сил та засобів для забезпечення потреб населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;
мобільний госпіталь - спеціалізований багатопрофільний медичний комплекс, що включає команди медицини катастроф відповідних рівня і чисельності з відповідним обладнанням, призначений для надання медичної допомоги постраждалим у повсякденних умовах, в особливий період та внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій (далі - постраждалі);
план реагування на надзвичайні ситуації службою медицини катастроф (далі - план реагування) - документ щодо організації реагування службою медицини катастроф на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків на національному і регіональному рівні, який включає заплановані заходи медицини катастроф у регіоні або на національному рівні, що здійснюються з метою прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх наслідків у сфері охорони здоров’я, готовності служби медицини катастроф та реагування на такі надзвичайні ситуації, надання службою медицини катастроф постраждалим безоплатної медичної допомоги та їх медичної евакуації, участі служби медицини катастроф у рятувальних невідкладних роботах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, та який на національному рівні розробляється уповноваженим закладом і затверджується МОЗ за погодженням з ДСНС, а на регіональному рівні - розробляється Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій і затверджується відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними (військовими) адміністраціями за погодженням із МОЗ, уповноваженим закладом і територіальними органами ДСНС;
ранній госпітальний етап надання медичної допомоги (далі - ранній госпітальний етап) - період надання медичної допомоги пацієнту з моменту його прибуття до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги або приймального відділення закладу охорони здоров’я до моменту його виписки з цього відділення або переведення до іншого відділення/закладу охорони здоров’я;
суб’єкт національного рівня координації функціонування служби медицини катастроф - уповноважений заклад з питань координації функціонування служби медицини катастроф, яким є державний заклад “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України” (далі - уповноважений заклад);
суб’єкт регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;
служба медицини катастроф - особливий вид аварійно-рятувальних служб у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, формування та працівники яких атестовані для надання екстреної медичної допомоги постраждалим безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації та внесені до відповідних реєстрів аварійно-рятувальних служб;
транспортні засоби медицини катастроф - транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, які належать або залучаються центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також уповноваженим закладом та використовуються для здійснення заходів медицини катастроф;
функції медицини катастроф - мінімізація втрат та наслідків надзвичайних ситуацій шляхом надання службою медицини катастроф постраждалим безоплатної медичної допомоги та їх медичної евакуації, прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх наслідків у сфері охорони здоров’я, готовність та реагування службою медицини катастроф на надзвичайні ситуації, участь служби медицини катастроф у рятувальних та невідкладних роботах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, зокрема здійснення заходів телемедицини.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України, Основах законодавства України про охорону здоров’я, Законі України “Про екстрену медичну допомогу”.
3. Служба медицини катастроф у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ, а також цим Порядком.
4. Суб’єкт національного рівня координації функціонування служби медицини катастроф залучається МОЗ залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, з метою ліквідації наслідків такої надзвичайної ситуації на національному рівні чи у разі потреби - на іншому рівні.
Суб’єкти регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф залучаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською державними (військовими) адміністраціями залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, з метою ліквідації наслідків такої надзвичайної ситуації на регіональному, місцевому та об’єктовому рівні.
Суб’єкти об’єктового рівня служби медицини катастроф залучаються суб’єктами регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на місцевому та об’єктовому рівні.