Чотири складові принципу добросовісності навела суддя ВС Наталія Сакара

Найбільш логічним є розуміння принципу добросовісності саме як загальноправового принципу. Адже принципи — це вимоги до поведінки, недотримання яких призводить до певних процесуальних наслідків

На цьому акцентувала суддя Касаційного цивільного суду Наталія Сакара під час лекції для суддів місцевих загальних судів, інформує «Закон і Бізнес».

Вона зазначила, що принцип добросовісності є загальноправовим і суди дедалі частіше застосовують його у практиці. Так, зокрема, у постанові від 31.01.2019 у справі №753/21967/15-ц КЦС зробив висновок, що особа, яка звернулася до суду, повинна цікавитися результатами розгляду звернення. Суд робив усе можливе, щоб повідомити особу про такі результати – направляв документи на адреси, вказані особою в поданих до суду документах. Однак особа не реагувала належним чином, що є недобросовісною поведінкою. Тож КЦС залишив касаційну скаргу на відмову у відкритті апеляційного провадження без задоволення.

Суддя зауважила, що в судовій практиці добросовісність, з одного боку, розглядається як фундаментальна засада цивільного судочинства (принцип), з іншого — як стандарт певної поведінки, і, серед іншого, добросовісність розглядається через такий аспект, як належне здійснення цивільних процесуальних прав та обов’язків.

Читайте статтю: Про недійсні правочини, завдану війною шкоду, принцип добросовісності, поділ майна подружжя розповіли судді ВС

Н.Сакара навела чотири складові цього принципу:

заборона зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 44 ЦПК);

вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків (ч. 3 ст. 27 ЦПК (в редакції 2004 року), ч.1 ст.44 ЦПК);

процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium);

заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя — вводити суд в оману, використовувати втрачені процесуальні можливості.

Суддя також звернула увагу на постанову КЦС від 3.06.2020 у справі №318/89/18. В ній зроблено висновок, що зловживання процесуальними правами — це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.