Чи можна оформляти рукописним шляхом документи у кримінальному процесі ? Думка адвоката

До рішень Вищого антикорупційного суду спостерігається величезна цікавість з боку політиків, професійних юристів та адвокатів, причому не лише фахівців у сфері кримінального права. І це не дивно. Адже молодий за віком орган продукує цікаві рішення і не рідко робить нестандартні з точки зору правозастосування висновки. Нерідко суд закриває очі на порушення вимог кримінально-процесуального закону, пояснюючи це тим, що окреме порушення не призводить до порушення прав підсудного. При цьому варто зазначити, що не соромиться суд і виносити виправдальні вироки. В певній мірі це може бути ознакою незалежності суду, справедливості прийнятих рішень.

Доволі цікавим є вирок суду у справі №752/7440/18 щодо отримання неправомірної вигоди. Не хочу акцентувати увагу на персоні та усіх обставинах справи, але вважаю вельми цікавими окремі доводи сторони захисту та позицію суду стосовно них.

Відразу хочу наголосити, що стаття побудована виключно на тексті рішення суду. Тому позиція сторони захисту буде відображена виключно так, як про це вказав суд.

Отже, як вбачається з вироку від 30.07.2021 року стороною захисту подано клопотання про визнанння доказу недопустим, а саме постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 29.12.2017.

На обґрунтування клопотання сторона захисту навела аргументи, серед яких, на мою думку є цікавим аргумент, що постанова не відповідає вимогам ст. 20 Закону України «Про державну таємницю», оскільки вона виготовлена в більшій мірі рукописним текстом.

Оцінюючи цю позицію доводи сторони захисту, суд виходить з такого (наводжу цитату з вироку):

«Щодо зауважень сторони захисту про виготовлення вказаної постанови в більшій мірі рукописним текстом, суд зазначає, що ст. 110, 251 КПК України, ст. 20 Закону України «Про державну таємницю» не містять вимог щодо обов`язковості складання процесуальних документів виключено за допомогою комп`ютерної техніки і не забороняє виготовлення процесуальних документів рукописним текстом.»

Особисто для мене залишається незрозумілим, чому сторона захисту обрала саме 20 статтю цього Закону, але все ж таки вважаю, що мотивувальна частина відхилення цього доводу залишається для мене непереконливою.

Почну із згаданого Закону України «Про державну таємницю».

Так, відповідно до ст. 3 цього Закону дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи….. що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.

Згідно із ст. 2 Закону відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.