Чи може подружжя нести кримінальну відповідальність за заволодіння спільним майном? (справі №759/23571/19)

Фабула судового акту: У сучасному правовому полі України питання розподілу майна подружжя часто стає предметом не лише цивільних, а й кримінальних спорів. Одним із таких прикладів є справа, розглянута Верховним Судом 17 квітня 2025 року (справа №759/23571/19, провадження №51-546км20), яка стосувалася обвинувачення за ч. 3 ст. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом. Ця справа є показовою для адвокатської практики, адже вона висвітлює межі кримінальної відповідальності у спорах між подружжям щодо спільного майна. Розглянемо ключові аспекти рішення та його значення для правозастосування.

Обвинувачений, перебуваючи у шлюбі з потерпілою, заволодів автомобілем Porsche Cayenne, який був зареєстрований на ім’я дружини. За версією обвинувачення, чоловік, усвідомлюючи наближення розірвання шлюбу та маючи неприязні стосунки з дружиною, умисно незаконно заволодів транспортним засобом вартістю 1,5 млн грн. Апеляційний суд визнав його винним, призначивши 7 років позбавлення волі та частково задовольнив цивільний позов потерпілої. Проте Верховний Суд скасував це рішення, закривши провадження через відсутність складу злочину.

Позиція захисту

Захисниця обвинуваченого у касаційній скарзі наголошувала на кількох ключових моментах:

1. Відсутність умислу на незаконне заволодіння. Автомобіль був придбаний під час шлюбу за спільні кошти, що робить його спільною сумісною власністю подружжя. Обвинувачений, як співвласник, мав право користуватися транспортним засобом.

2. Неправильна кваліфікація діяння. Спір щодо автомобіля має цивільно-правовий характер і не підпадає під кримінальну відповідальність за ст. 289 КК України.

3. Порушення принципу презумпції невинуватості. Апеляційний суд не довів поза розумним сумнівом вину обвинуваченого, а сумніви мали тлумачитися на його користь.

Правова позиція Верховного Суду

Верховний Суд, аналізуючи справу, дійшов висновку, що апеляційний суд припустився помилки у кваліфікації діяння. Основні аргументи Суду:

1. Спільна сумісна власність подружжя. Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України, майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором чи законом. Автомобіль, придбаний за спільні кошти подружжя, належав обом сторонам. Реєстрація транспортного засобу на ім’я потерпілої не є доказом її виключної власності.

2. Відсутність суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину за ст. 289 КК України може бути особа, яка не має права власності чи законного користування транспортним засобом. Оскільки обвинувачений був співвласником автомобіля, він не може бути суб’єктом цього правопорушення.

   Читати повністю

   Ми в соціальних мережах:

   • page
   • group
   • telegram
   • viber
   • youtube