Серед судових експертиз об’єктів інтелектуальної власності (СЕОІВ) чи не найчисельнішими є експертизи торговельних марок (знаків для товарів і послуг, позначень), дослідження яких які наразі проводяться за усталеною схемою, що включає визначення предмету та об’єктів експертизи, описи об’єктів дослідження, наведення положень нормативно-правових актів і літератури, проведення порівняльних досліджень та формулювання проміжних і кінцевих висновків.
Предмет дослідження у сучасних висновках судових експертиз торговельних марок (СЕТМ) формулюється як «фактичні дані, що належать до властивостей матеріальних та нематеріальних (інформаційних) об’єктів, а також до охороноздатності конкретних об’єктів дослідження».
Об’єктами дослідження у цих висновках визначаються знаки для товарів і послуг чи знаки та протиставлені позначення.
В процесі досліджень вирішуються питання щодо розрізняльної здатності знаків (позначень), їх оманливості (здатності введення у оману), тотожності чи схожості знаків та протиставлених об’єктів, схожості досліджуваних об’єктів до ступеня змішування.
Як зазначається у висновках СЕТМ, для вирішення вказаних питань використовуються методи «описування, аналізу, порівняння, індукції, дедукції, абстрагування, синтезу, узагальнення».
Обґрунтування використаних експертами підходів для вирішення поставлених питань має вигляд здебільшого дослівних цитат з нормативно-правових актів (в основному – ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [1] та Правил [2]) та заснованих на нормах цих НПА положень літературних джерел.
Підходи до описів та оцінки ознак досліджуваних знаків (позначень), а також формулювання висновків за результатами проведених досліджень у СЕТМ мало чим відрізняються від підходів, викладених у Методрекомендаціях Укрпатента [3].
Згідно ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» [4] «Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду». Отже, виникає питання: спеціальні знання яких галузей науки, техніки, мистецтва чи ремесла використовуються при проведенні СЕТМ? При цьому слід зазначити, що знання у галузі права у розумінні теорії судової експертизи до спеціальних знань не відносяться, а п. 2.3. Інструкції [5] судовим експертам прямо заборонено з’ясування питань права. Посилання на науково-обґрунтовані методичні положення якоїсь материнської науки чи наук, які б визначали методичні підходи СЕТМ у висновках відсутні, як відсутні і згадування про методологічні основи судової експертизи.
Разом з цим, наразі на законодавчому рівні визнане право на життя науково-правової експертизи, до завдань якої, зокрема, відносяться: «установлення предмета правового регулювання, що підлягає внормуванню відповідними нормами права; визначення норм права, за допомогою яких врегульовуються відповідні суспільні відносини; тлумачення норм права з метою їх належного застосування до відповідних суспільних відносин (юридичних фактів); установлення відповідності вимогам законодавства юридичних фактів (дій, подій), в тому числі правочинів, дій та актів органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, тощо…» [6, стор. 43] та інші питання правового характеру.
Читайте статтю: Суд против экспертизы: причины для отказа, которых нет в ХПК Украины
Відмінність між судовими та науково-правовими експертизами полягає не тільки у об’єктах досліджень, але й у правових основах, методологічній базі, методиках та суб’єктах їх проведення. Зокрема у наукових працях [див., наприклад, 6, 7] зазначається, що правову основу проведення науково-правової експертизи складають п. 4 частини другої статті 129 Конституції України [8] , закон України Про наукову і науково-технічну експертизу [9], наказ Міносвіти Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи [10], Регламент Конституційного Суду України [11] та ін. Досить переконливо різницю між судовими та науково-правовими експертизами показав Навроцький В.О., який зокрема, зазначив, що «Фахівець у галузі права виходить з того, що всі фактичні обставини з’ясовані повно, всебічно і у цій частині справа не викликає дискусій. Він неодмінно повинен зазначити у своєму висновку про те, щодо яких саме фактів він здійснює оцінку» [12]. Отже, судові та науково-правові експертизи розрізняються перш за все за своїми предметами.
Блог