Будівництво у прибережних захисних смугах: наскільки законно?

В Україні не є дивиною будівельні скандали, коли девелопери намагаються звести черговий хмарочос, ігноруючи Закон та думку місцевої громади.

Особливо гостро суперечки спалахують тоді, коли будівництво розпочинається на прибережних територіях. У гонитві за мальовничими краєвидами з вікон майбутніх новобудов бізнесменів не зупиняє ні ризик підтоплення, ні ризик розмивання фундаменту, ні екологічні загрози. Якщо ситуація набуває розголосу у ЗМІ, останні пояснюють незаконність будівництва досить поверхнево, приміром «За законом будинки не можна будувати ближче 100 метрів до води».

При цьому багато важливих деталей залишаються поза увагою. Воно й не дивно, адже за декілька хвилин телевізійного сюжету складно пояснити, що й до чого. А якщо ще почати «сипати» з екрана посиланнями на законодавчі норми, глядачі спатимуть перед телевізорами.

Ми вирішили піти іншим шляхом. Давайте ґрунтовно проаналізуємо, чим корисні прибережні захисні смуги (ПЗС) і які недоліки у законодавстві створюють можливість обійти нормативне регулювання і нібито законно здійснювати будівництво.

Користуйтесь консультацією: Визначення прибудинкової території

ПЗС: ширина та функції

Є Водний кодекс України (ВКУ) і Земельний кодекс України (ЗКУ). З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, а також з метою захисту споруд від підтоплень під час паводків, забезпечення доступності прибережних територій для усіх без вийнятку громадян вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ст. 88 ВКУ, ст. 60 ЗКУ).

ПЗС встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період — період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність) шириною:

— для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів — 25 метрів;

— для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів — 50 метрів;