Брачный контракт в Украине — теория и реалии

При заключении брака мы подписали брачный договор, где было расписано, кому что достается в случае развода, включая ребенка (детей). К сожалению, наш союз дал трещину, мы разводимся. И вдруг выясняется, что брачный договор может быть признан недействительным! Так ли это? Если да, в каких случаях? Что не грозит и могу ли я оспорить отмену брачного договора? И если так, зачем мне его заключать?

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у Сімейному кодексі України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками. Поряд з цим, потрібно пам`ятати, що жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.

Сімейний кодекс України, зокрема стаття 9 цього Кодексу, визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам Сімейного кодексу України, іншим законам та моральним засадам суспільства.

Оскільки, договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права, то у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей Цивільного кодексу України (ст.ст. 3, 6) щодо свободи договору, а також глав 52, 53 Цивільного кодексу України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Так, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже, принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:

1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

2) заборона випливає із змісту акта законодавства;

3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.