Поділ між подружжям частки в статутному капіталі господарського товариства

Чинне законодавство та сформована судова практика у справах про поділ між подружжям бізнесу не враховують справедливо інтереси обох сторін. Сучасні соціально-економічні реалії вимагають вироблення нових підходів до вирішення цього питання, що зумовить вихід спору за межі сімейно-правового та матиме вплив на усіх учасників товариства.

КС проти ВС

Ключовим елементом правового режиму майна подружжя в Україні є презумпція, відповідно до якої будь-яке майно, набуте під час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Така презумпція є спростованою, а винятки із презумпції можуть визначатися законом або договором, який укладається між подружжям. Статтею 61 Сімейного кодексу (СК) передбачено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно. Водночас ст. 190 Цивільного кодексу визначає, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Усталеним та незаперечним у правовій науці є висновок, що частка у статутному капіталі господарського товариства може бути об’єктом права спільної сумісної власності. Хоча і така позиція була сформована не відразу. Пункт 28 постанови Пленуму ВС від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» містив начебто категоричні роз’яснення, що вклад до статутного фонду товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Під впливом такого формулювання в судовій практиці почав складатися підхід, що частка в статутному капіталі не є об’єктом спільної сумісної власності. Хоча підстав для такого висновку не було, адже дійсно вклад (внесок) до статутного капіталу є власністю самого товариства, тоді як частка належить його учаснику.

Ситуація докорінно змінилася 19 вересня 2012 року із прийняттям Конституційним Судом рішення № 17-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК. Суд зробив висновок, що статутний капітал і майно приватного підприємства все ж таки належать до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя у випадку, якщо для їх формування було використано їхнє спільне майно. За таких умов частка в статутному капіталі товариства підлягає поділу між подружжям, спори про що є аж ніяк не поодинокими.

Втім, незважаючи на значну кількість судових спорів у такій категорії справ, підходи до врахування частки в статутному капіталі під час здійснення поділу майна подружжя протягом тривалого часу суттєвих змін не зазнавали. Що демонструє певний консерватизм судової практики в цій категорії справ та неврахування особливостей сучасних бізнес-відносин.

Порядок поділу майна подружжя в загальних обрисах передбачений ст. 71 СК, відповідно до змісту якої визначені такі способи:

1) поділ майна в натурі;

2) присудження неподільних речей одному з подружжя, а іншому – присудження грошової компенсації за його частку у спільній власності.

Проте положення чинного законодавства не встановлюють жодних особливостей та специфічних правил здійснення поділу між подружжям саме частки в статутному капіталі. Тому підходи у вирішенні цього питання формувались саме судовою практикою.

Як усе починалося?