Банк має право виселити усіх мешканців при зверненні стягнення на іпотечне житло без надання іншого жилого приміщення (ВСУ у справі № 6-197цс16 від 22 червня 2016 р.)

Фабула судового акту: Незважаючи на усі розмови про те що виселити з житла не можуть без надання іншого жилого приміщення, і що завжди запобігти виселенню можна народивши дитину або вже маючи неповнолітню дитину, ВСУ у цій постанові поставив крапку у цьому питанні. Якщо житло в іпотеці і кредитор звертає стягнення на іпотечне житло, виселення відбувається усіх і без надання іншого жилого приміщення. Правові підстави для виселення це ст. 109 ЖК України та ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», які передбачають виняток із соціальної гарантії неможливості виселення людини на вулицю із житла без надання іншого жилого приміщення. Цей виняток – придбання житла за рахунок кредитних та забезпечення повернення кредиту цим житлом (іпотечний договір). Якщо боржник порушує умови кредитного договору закон надає право кредитору виселити його та усіх його співмешканців письмово попередивши про виселення за місяць. Так чи інакше і ВСУ говорить нам, що повертати кредити потрібно і зрештою не допоможуть ні мораторій, ні неповнолітні діти.

Аналізуйте судовий акт: Мораторій на стягнення іпотечного майна НЕ позбавляє банк права виселяти мешканців іпотечної нерухомості без надання іншого житлового приміщення та письмового попередження ( ВСУ у справі № 6-2947цс15 від 3 лютого 2016р.)

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї (Постанова ВСУ №6-158цс14)

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі за № 6-197цс16: За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Аналізуйте судовий акт: Для зняття особи, в тому числі неповнолітньої, з реєстрації необхідно рішення суду із приписом "позбавити права користування житловим приміщенням" - приписи "визнати право власності, звільнити та передати квартиру" такого права не дають (ВСУ)

Підстави у власника для зняття особи з реєстрації, яка проживає у його будинку (квартирі).