Баланс інтересів при арешті мобільних телефонів

Сьогодні телефон є важливим пристроєм у житті людини, який вона використовує не лише для здійснення викликів, а й для збереження особистої інформації, фотографій, адвокатської або комерційної таємниці.

Так, смартфон є одним із ключових доказів у різних категоріях кримінальних правопорушень, проте суди мотивують своє рішення, посилаючись на оглянуту інформацію з вилученого телефона під час обшуку або добровільно наданого самою особою, і це не дивно, бо телефон може містити інформацію, яка підтверджує або ж, навпаки, спростовує суб’єктивну й об’єктивну сторони кримінального правопорушення Цією інформацією зокрема можуть бути нотатки з паролями від криптогаманців, списки надання / отримання неправомірної вигоди, листування у WhatsApp, Telegram, Signal тощо.

У ЦИФРОВУ ЕПОХУ МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН СТАВ ПРОДОВЖЕННЯМ ОСОБИСТОСТІ, А ЙОГО АРЕШТ — ВИПРОБУВАННЯМ ДЛЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

Це надзвичайно важлива теза в контексті представленого дослідження. У нашій роботі ми намагалися продемонструвати перевагу якісної судової практики застосування норм Кримінального процесуального кодексу України (надалі — КПК України) і міжнародних договорів щодо гарантій власників мобільних телефонів, а саме таємниці спілкування, невтручання в приватне життя та недоторканності права власності під час кримінального провадження перед самими нормативними приписами.

Хибною є думка, що можна покращити зазначені гарантії лише змінами донормативного регулювання. Насамперед саме практика застосування цих норм здатна ефективно і реально захистити відповідні гарантії. Звичайно, це не виключає можливості вдосконалювати й нормативне регулювання, але виключно на основі вивчення результатів правозастосування.

Актуальність цього дослідження полягає ще й у тому, що близько 70–80 % клопотань про арешт вилученого внаслідок обшуку майна стосується саме арешту мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків тощо. Це пояснюється тим, що кожного слідчого чи детектива, який здійснює досудове розслідування, найперше цікавить мобільний телефон, оскільки саме в ньому може зберігатися інформація, необхідна для розслідування кримінального провадження.

ПРАВО НА ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ VS ІНТЕРЕСИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Так, питання обґрунтованості вилучення, необхідності подальшого утримання (арешту) мобільних телефонів, з одного боку, дуже практичне, а з іншого — чутливе як для власника, так і для слідчого чи детектива. Для сторони обвинувачення це джерело доказування, яке важко переоцінити. Для власника — це не просто майно, а головний спосіб соціалізації, й обмеження в користуванні ним є дуже болючим втручанням уже не стільки в майнові права, скільки в особисте, приватне життя особи. Доцільно було б зазначити, що арешт не має часових рамок (чинне кримінально-процесуальне законодавство наразі передбачає декілька варіантів скасування арешту, зокрема:

1 подається клопотання про скасування арешту повністю або частково;

2 прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації;

3 суд скасовує арешт майна зокрема у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у вигляді конфіскації майна й/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові;