Попри воєнні виклики український бізнес продовжує працювати та розвиватись, але водночас змушений діяти в умовах нових загроз. Рейдерські захоплення, підробки установчих та реєстраційних документів компаній, спроби незаконного переоформлення бізнес-активів — ці проблеми не втратили актуальності, а подекуди лише посилилися.
Протягом 2025 року відкрито 168 кримінальних справ, пов’язаних рейдерством (такі дії здебільшого кваліфікуються за ст.ст. 205-1, 206, 206-2 КК України), - за даними аналітичного дослідження Opendatabot. При цьому, з початку повномасштабної війни динаміка рейдерських захоплень постійно змінюється, але в загальному має тенденцію до зростання.
У таких умовах юридична профілактика захисту власної компанії набуває особливої ваги. З практики антирейдерського юридичного супроводу українських компаній, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, ми можемо зробити чіткий висновок: критично важливо впроваджувати саме превентивні системні заходи правового захисту бізнесу. Адже реагування «постфактум» не завжди дозволяє відновити корпоративний контроль або повернути незаконно відчужені активи.
1. Юридичний аудит компанії як інструмент правової профілактики
Періодичний та превентивний юридичний аудит є одним із базових інструментів зниження ризику рейдерських захоплень. Такий аудит дозволяє своєчасно виявити слабкі місця в корпоративній структурі, документообігу, управлінських процесах та захисті активів. Його проведення не лише мінімізує ймовірність рейдерських атак (шляхом зміцнення/усунення слабких сторін компанії), а й дозволяє додатково сформувати чіткий правовий профіль підприємства, що особливо важливо для інвесторів, контрагентів та внутрішнього контролю.
За результатами юридичного аудиту власник компанії повинен прийняти рішення про усунення виявлених правових ризиків, перегляд внутрішніх політик і процедур та зміцнення корпоративної структури. На основі висновків аудиту також доцільно сформувати план правових заходів для мінімізації майбутніх загроз та забезпечення стабільності бізнесу.
2. Врегулювання внутрішньокорпоративних відносин
Нерідко основою для рейдерських атак стають саме внутрішні корпоративні конфлікти у компанії. Доступ міноритарного учасника до інформації, зловживання корпоративними правами або маніпулювання процедурами скликання загальних зборів — усе це створює вразливість навіть у зовні стабільному бізнесі. Тому ефективне врегулювання внутрішньокорпоративних відносин — наступний ключовий елемент антирейдерського захисту.
Консолідація часток у надійних руках: Рекомендується забезпечити максимальну концентрацію часток або акцій у власників, які безпосередньо залучені до управління або довгостроково зацікавлені в розвитку компанії. У разі наявності широкого кола міноритарних учасників (особливо в акціонерних товариствах) необхідно: 1) проводити періодичний моніторинг реєстру власників; 2) розглядати можливість викупу часток у пасивних або ризикових міноритаріїв; 3) у статуті закріпити положення, які обмежують вплив міноритарних учасників на критично важливі рішення, залишаючи за ними виключно інформативні чи спостережні функції.
Контроль обігу часток у статутному капіталі: Щоб унеможливити потрапляння часток до небажаних осіб, доцільно передбачити в установчих документах: 1) переважне право учасників на придбання частки у разі її відчуження; 2) обов’язковість отримання згоди загальних зборів на відчуження частки третім особам; 3) положення про попереднє погодження кандидатур покупців частки (мається на увазі покупців - третіх осіб), з правом відмови у разі порушення процедур чи наявності обґрунтованих ризиків для компанії.
Механізми виходу з товариства: Право учасника на вихід із товариства — передбачене законом, але часто стає інструментом шантажу, блокування діяльності або вимагання викупу частки на невигідних умовах. Рекомендується: 1) деталізувати в статуті порядок виходу учасника, строки та форму виплати вартості частки; 2) передбачити можливість відстрочення виплати частки у разі фінансової нестабільності товариства; 3) встановити механізм оцінки вартості частки за незалежною оцінкою, погодженою сторонами або визначеною у статуті; 4) передбачити, що вихід учасника можливий лише за згодою загальних зборів, якщо це не суперечить вимогам закону (при цьому необхідно мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників).
Блог