Огляд судової практики розгляду господарськими судами спорів у справах щодо оскарження рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди".
Аналіз питання судової практики з розгляду спорів щодо оскарження рішення третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, віднесених до юрисдикції господарських судів, доцільно розпочати з інформаційно-статистичних даних вказаної категорії спорів.
За даними автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду протягом І кварталу 2018 року на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло 16 касаційних скарг щодо оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів. За результатами розгляду касаційних скарг у справах прийнято 10 постанов, з яких 8 постанов, якими судові рішення залишено без змін, а касаційні скарги без задоволення, 1 постанова про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, 1 ухвала про закриття касаційного провадження у справі на підставі статті 296 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 (далі – ГПК). Крім того, по 5-тьх касаційних скаргах відкрито касаційне провадження та призначено їх розгляд, 1 касаційна скарга повернута на підставі пункту першого частини четвертої статті 292 ГПК.
Крім того, у І кварталі 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло 6-ть апеляційних скарг на судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалених ними як судами першої інстанції, які підлягають перегляду Верховним Судом в апеляційному порядку, з яких у 4-х відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд, у 2-х справах апеляційні скарги залишено без руху.
Актуальність питання судової практики вирішення спорів у справах щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, насамперед обумовлена внесенням Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII (набрав чинності 15.12.2017) змін до Господарського процесуального кодексу України, якими вказана категорія справ розглядається за особливою інстанційною юрисдикцією.
Так, згідно частини другої статті 24 ГПК справи щодо оскарження рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом, а за вимогами частини другої статті 25 ГПК, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Вирішуючи спори у вказаній категорії справ господарськими судами застосовується, насамперед спеціальне законодавство: Закон України "Про третейські суди", Цивільний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
При цьому, нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та / або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Водночас, між сторонами договору іноді виникають спори стосовно правомірності укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження в основному договорі, на підставі якого існують господарські зобов’язання сторін.
І. Про те, що третейська угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав
Блог