Адвокатська таємниця. Трагедія у 4 частинах

Адвокат законодавчо зобов’язаний зберігати таємницю, і це головна запорука довіри клієнта. Саме ця довіра дає можливість отримувати від клієнта інформацію для подальшого захисту його прав та інтересів. Як наслідок, коло знову замикається: нові повідомлені факти поповнюють пул адвокатської таємниці. Такий механізм взаємодії є необхідною умовою для захисту клієнта та якісного виконання покладених на адвоката функцій.

2016 р. став рекордним за кількістю слідчих дій відносно адвокатів. Так, у Києві було зареєстровано 98 обшуків у 75 адвокатів. Стрибок активності щодо проведення слідчих дій почався з середини року. У той період, наприклад, у Київській області навіть зафіксовано проведення 6 обшуків у адвокатів протягом одного дня. Зауважу, що це тільки статистика Києва та області. У межах всієї країни систематизацією даних повинна займатися НААУ, але через неналагоджену кодифікаційну роботу об’єктивність та точність такої інформацій викликають сумніви.

Аналізуйте судовий акт: Підтвердження досвіду адвокатської діяльності копіями судових рішень НЕ є порушенням адвокатської таємниці (від 11 квітня 2017р. у справі № 21-317а17)

Практика комітету захисту прав та професійних гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області, який було створено наприкінці 2012 р., підтверджує, що питання забезпечення адвокатської таємниці досі залишається дискусійним і виходить на перший план у правозахисній діяльності. Складність полягає у тому, що кожна зі сторін, які беруть участь у проведенні слідчих дій (правоохоронні органи та адвокатура/адвокати), а також законодавець мають власне трактування сутності адвокатської таємниці. Але цікавим є той факт, що єдності щодо всіх питань збереження адвокатської таємниці немає і в адвокатському середовищі.

Читайте статтю: Адвокатська монополія: що про це думають юристи

Адвокатська таємниця

Давайте розберемося, чим насправді є адвокатська таємниця.

Перш за все, звичайно, звернімося до профільного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон «Про адвокатуру»). У його ст.22 розкривається зміст поняття «адвокатська таємниця»: «будь-яка інформація ... про клієнта», а також визначено коло осіб, на яких розповсюджується обов’язок зі збереження адвокатської таємниці. Такими особами є адвокат, помічник адвоката, стажист адвоката, особа, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, а також особа, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Законодавець також відносить до адвокатської таємниці інформацію, отриману від особи, яка не стала клієнтом (якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених законом підстав).

Безумовно, не треба додатково звертати увагу читача на те, що немає значення, на яких носіях зберігається інформація про клієнта. Однак це правило не є настільки беззаперечним для працівників правоохоронних органів. Наприклад, часто у ході слідчих дій представники ради адвокатів сперечаються зі слідчими, які хочуть вилучити електронні накопичувачі інформації, візитки, різного роду записки, мотивуючи це тим, що вони не зберігаються в адвокатському досьє та на них не позначено, що інформація належить адвокату. Ми знайшли вихід із ситуації, коли слідчому треба з’ясувати, що знаходиться на електронному (і не тільки) накопичувачі інформації, але при цьому необхідно зберегти адвокатську таємницю. Але про це дещо пізніше.

Таким чином, бачимо, що Закон «Про адвокатуру» дає можливість розширено трактувати і відносити інформацію до адвокатської таємниці, а значить і до конфіденційної інформації. Водночас, як показала практика та підтверджують колеги, таке трактування зовсім не означає можливості розширеного розповсюдження системи захисту адвокатської таємниці.