7.2. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, МЕТА І ПІДСТАВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Запобіжні заходи – це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Ознаки запобіжних заходів:

• мають більший, порівняно з іншими заходами забезпечення кримінального провадження, ступінь примусу (пов’язані з обмеженням конституційних прав особи);
• застосовуються лише до підозрюваного, обвинуваченого;
• мають особистий (персональний) характер – обмежують особисті права підозрюваного, обвинуваченого;
• характеризуються специфічними підставами та метою застосування, визначеними в ст. 177 КПК України;
• їх перелік, встановлений законом, є вичерпним.

Система запобіжних заходів (ч. 1 ст. 176 КПК України):

1) особисте зобов’язання (ст. 179 КПК України);

2) особиста порука (ст. 180 КПК України);

3) застава (ст. 182 КПК України);

4) домашній арешт (ст. 181 КПК України);

5) тримання під вартою (ст. 183 КПК України).

6) затримання – тимчасовий запобіжний захід (статті 188, 207, 208 КПК України).

Найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим – тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Під час кримінального провадження застосовуються й інші запобіжні заходи: