5. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДМОВИ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

Відповідно до частини 1 статті 175 ГПК суддя відмовляє у від- критті провадження у справі, якщо:

1. заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства;
2. є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
3. у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4. є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення;
5. є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
6. настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб’єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

1. ЗАЯВА НЕ ПІДЛЯГАЄ РОЗГЛЯДУ ЗА ПРАВИЛАМИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА

Господарське судочинство призначене для розгляду спорів між суб’єктами господарювання, а також інших, прямо передбачених у статті 20 ГПК України: корпоративних спорів, спорів про банкрутство, про захист ділової репутації тощо.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегу- льованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову ВС від 06.07.2021 у справі № 910/872/21 (URL: reyestr.court.gov.ua/Review/98170369)).

Суб’єктами господарювання можуть бути:

1. юридичні особи;
2. фізичні особи — підприємці.

Фізичні особи можуть бути стороною господарського процесу лише у прямо передбачених ГПК України випадках, які наведені у частині 1 статті 20 ГПК України. Наприклад, пункт 3: «справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів» (див. по- станову ВС від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 (URL: reyestr. court.gov.ua/Review/77312765)).

До юрисдикції господарських судів належить розгляд спорів, незалежно від суб’єктного складу, щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо це основне зобов’язання відповідає юрисдикції господарських судів. Наприклад: порука, де поручителем є «проста» фізич- на особа, якщо порука укладена для забезпечення виконання зобов’язання — кредиту — між юридичними особами (див. поста- нову ВС від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 (URL: reyestr. court.gov.ua/Review/77312765)).

При цьому, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду належить розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).

Про питання відмови у відкритті провадження у зв’язку з наявністю арбітражного застереження чи угоди про передачу спору до суду іноземної держави написано нижче.

2. Є ТАКЕ, ЩО НАБРАЛО ЗАКОННОЇ СИЛИ, РІШЕННЯ ЧИ УХВАЛА СУДУ ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ МІЖ ТИМИ САМИМИ СТОРОНАМИ, ПРО ТОЙ САМИЙ ПРЕДМЕТ І З ТИХ САМИХ ПІДСТАВ, АБО Є СУДОВИЙ НАКАЗ, ЩО НАБРАВ ЗАКОННОЇ СИЛИ ЗА ТИМИ САМИМИ ВИМОГАМИ

Для тотожності позовів необхідна наявність одночасно трьох однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет спору — це об’єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (див. постанову ВС від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 (URL: reyestr.court.gov.ua/Review/86176126)).

Підстава позову — це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову — це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову — це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову (див. постанову ВС від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 (URL: reyestr.court.gov.ua/Review/86176126)).