5 кроків для розвантаження судової системи без порушення права на справедливий суд

А. Проблема

Через небажання суду касаційної інстанції вирішувати складні питання права, множиться невизначеність у правозастосуванні, а через направлення справ на новий розгляд для нібито встановлення фактичних обставин (а насправді для правової перекваліфікації) судова система завантажує сама себе роботою.

Б. Масштаб проблеми (на прикладі господарського судочинства)

Візьмемо один день з життя суду касаційної інстанції. Нехай це буде 29 вересня, пам’ятний для процесу формування нового Верховного Суду день. Але для того, щоб мати можливість прослідкувати рух судових справ за два роки, візьмемо 29 вересня 2015 року. У цей день, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Вищий господарський суд України прийняв 119 постанов. З них, як виявилось, 33 постанови прийнято за результатами розгляду скарг на судові рішення, якими вирішені процесуальні питання у справі. Вони нас мало цікавлять, адже у них суд не ставить крапку у складних питаннях права. З решти 86 постанов:

• 6 постанов (≈ 7 %), якими повністю або частково задоволено касаційну скаргу і змінено судове рішення попередньої інстанції або скасоване рішення і прийняти нове рішення, або залишене в силі одне із раніше прийнятих судових рішень;
• 59 постанов (≈ 68,6 %), якими касаційні скарги залишено без задоволення;
• 3 постанови (≈ 3,5 %), якими скасовано постанову апеляційного суду та направлено справу на новий розгляд до апеляційного суду;
• 18 постанов (≈ 21 %), якими скасовано ухвалені у справі судові рішення та направлено справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Серед цих справ була також одна, яку касаційна інстанція вже вдруге «завернула» на новий розгляд.

Вспомните новость: Судова реформа може бути проведена за 5 років - Ситник

Сукупно на направлення на новий розгляд до першої та апеляційної інстанції припадає 21 справа, тобто понад 24 % всіх справ. Не переоцінюючи статистичного значення цих простих розрахунків, нам все ж доведеться взяти цей показник також для оцінки сучасного стану розгляду справ, оскільки більш актуальних та статистично вивірених показників ми зі звітів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України про стан здійснення судочинства не маємо.

Отже майже кожна четверта справа за результатами касаційного розгляду була направлена на новий розгляд до суду нижчої інстанції.

А тепер власне чому довелося взяти 2015, а не 2017 рік. З цих направлених на новий розгляд справ 4 справи (19 %) досі (!) в процесі розгляду у судах нижчих інстанцій, у 6 справах (29 %) суди нижчих інстанцій ухвалили нові судові рішення по суті, які вже протягом тривалого часу до суду касаційної інстанції не оскаржувались і тому, напевне, вже не будуть оскаржені. Напевне, це найбільш втішний показник, адже саме серед цих справ мають бути справи, у яких не виявилось нових чи повторних помилок, які б стали підставою для касаційного оскарження.

Однак найбільшу питому вагу мають справи, які і після направлення на новий розгляд вдруге, а то й втретє «піднялися» до Вищого господарського суду України. Таких справ виявилось 11 (52 %). Серед цих справ є й така, у якій після запущеного судом касаційної інстанції «другого кола» розгляду справи, його власна постанова була скасована Верховним Судом України.

Звичайно, трапляються випадки, коли істотні фактичні обставини залишаються поза увагою як суду першої інстанції, так і апеляційного суду. Але такі випадки аж ніяк не становлять чверті всіх справ. Серед цієї чверті чимало випадків, коли суд касаційної інстанції вказує на необхідність встановлення неістотних, а то й неналежних до справи обставин.