ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 204/10229/22
адміністративне провадження № К/990/33793/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Шальєва В.А.)
у справі № 204/10229/22
за позовом ОСОБА_1
до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 14 від 27 жовтня 2022 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є громадянином Російської Федерації, але вперше прибув на територію України в 2009 році і з того часу жодного разу не порушував правила перебування на території України. 20 грудня 2013 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 . Остання посвідка на тимчасове проживання була отримана 30 червня 2021 року, строк дії якої закінчився 16 червня 2022 року. Позивач вказує, що з травня 2022 року він неодноразово особисто звертався з повним пакетом документом до відповідача щодо обміну посвідки на тимчасове проживання на новий строк дії, але фактично органи міграційної служби не приймали документів, обґрунтовуючи свою відмову тим, що питання перебування громадян Російської Федерації з 24 лютого 2022 року не врегульовано, надання адміністративних послуг зупинено та всі очікують відповідні зміни на законодавчому рівні. Також вказує, що він ніде не переховувався і разом з дружиною кожного дня з травня місяця встановлювали наявність можливості обміняти посвідку на тимчасове проживання або імміграцію, або інше узаконення перебування позивача на території України. Однак 27 жовтня 2022 року відповідач прийняв оскаржуване рішення та за порушення правил перебування на території України постановою ПН МДН № 004285 на позивача накладено адміністративне стягнення за частиною першою статті 203 КУпАП у вигляді штрафу 1 700 грн. Неможливість продовження строку перебування позивача на території України до 16 червня 2022 року обумовлена зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165.
3. Окрім того, позивач зазначає, що його повернення до Російської Федерації взагалі не розглядалося, а з моменту повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України остаточно підтвердило необхідність отримання громадянства України та розірвання будь-яких зав`язків з державою-терористом. При цьому, оскільки він має політичні та особисті погляди, що відрізняються від поглядів країни-агресора, відкрито виступає проти війни, засуджує дії Російської Федерації, тому повернення в країну походження призведе до політичного переслідування, кримінальної відповідальності, фізичної розправи.
4. Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2023 року позов задоволено.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що Позивач є громадянином Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 грудня 2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 .
9. 30 червня 2021 року позивачу видано посвідку на тимчасове проживання зі строком дії до 16 червня 2022 року.
10. З травня 2022 року позивач, розуміючи, що строк дії посвідки на тимчасове проживання закінчується, звертався до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з питанням щодо продовження дії тимчасової посвідки та посадові особи управління повідомили його про те, що через введення на території України воєнного стану вирішення питання продовження дії тимчасової посвідки наразі не можливо, потрібно чекати змін до законодавства.
11. Як зазначено судом першої інстанції, відповідні обставини не заперечувались представником відповідача під час розгляду справи судом.
12. 27 жовтня 2022 року позивачу зателефонували з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та повідомили про необхідність з`явитися для перевірки документів на предмет законності перебування на території України, що останнім і було зроблено, в результаті чого його повідомили про незаконність перебування на території України та відвезли до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Сервіси для юристів