ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 520/28543/23
адміністративне провадження № К/990/6204/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Атаманюка Петра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (суддя Білова О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Ральченка І.М., Чалого І.С., Катунова В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Адвокат Атаманюк П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №296 від 03 червня 2022 року в частині застосування до старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУН ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №289 о/с від 14 червня 2022 року в частині звільнення старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 14 червня 2022 року;
поновити на службі в Національній поліції України капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області;
зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період 01 травня - 13 червня 2022 року;
зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 14 червня 2022 року до дня фактичного поновлення на службі в Національній поліції України.
Крім цього, представник позивача ставив перед судом питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, а подану ним позовну заяву - залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання: належним чином засвідчених доказів щодо місця перебування позивача з моменту виїзду з окупованої території 24 липня 2022 року до моменту звернення за отриманням спірних наказів; заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду та доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві та роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд мотивував свої висновки тим, що позивач не виконав вимог ухвали від 16 жовтня 2023 року у визначений у ній строк.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - без змін
Суд апеляційної інстанції зазначив, що саме пасивна поведінка позивача, який не виявив належної зацікавленості щодо проходження служби та звернувся для отримання копій оспорюваних ним наказів більше ніж через рік після виїзду з окупованої території, лежить в основі порушення строків звернення до суду. Доказів поважності причин пропуску цього строку позивач не надав.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до того, що саме відповідач як роботодавець повинен був вручити позивачеві оскаржувані накази про звільнення. Водночас позивач не мав змоги приїхати до м. Харкова та отримати їх копії у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме перебуванням на тимчасово окупованій території. Скановані копії цих наказів представник позивача отримав на запит від 02 вересня 2023 року лише 18 вересня 2023 року. Тож, саме із цього моменту отримав реальну можливість ознайомитися з їх змістом та оскаржити до суду, адже оскаржується не факт існування наказів, а самі накази та підстави їх видачі. Також, стверджуючи про існування обставин непереборної сили, що ускладнили можливість вчасно звернутися до суду, скаржник посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено форсмажорні обставини у зв`язку з військовою агресією рф проти України; зауважує на складній ситуації довкола ринку пального в Україні, зазначає про тимчасову відсутність пасажирського авіа, залізничного та міжміського автобусного сполучення з м. Харковом. Насамкінець, позивач указує, що вчиняв всі залежні від нього дії щодо прибуття до місця служби, однак у період з 24 лютого 2022 року до дати звільнення, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості прибути за місцезнаходженням ГУ НП в Харківській області у місто Харків.
Позиція інших учасників справи
У відзиві представниця відповідача просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Наголошує на тому, що як стверджує сам позивач, тимчасово окуповану територію він разом із сім`єю залишив 24 липня 2022 року, місто Ізюм було звільнено від російських окупаційних військ 10 вересня 2022 року, тому, якщо він дійсно не вважав себе звільненим та його не було повідомлено про це, то мав з`явитися для несення служби 25 липня або 11 вересня 2022 року, однак цього не зробив та жодних дій для виконання службових обов`язків не вчинив, керівництво про вихід з окупації не повідомив. Із цих міркувань представниця відповідача вважає, що позивач не продемонстрував жодної зацікавленості в отриманні інформації про своє службове становище та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повернення його позовної заяви у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року.
Сервіси для юристів