ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 300/5054/23
адміністративне провадження № К/990/7915/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, прийняте у складі судді Боброва Ю.О., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кухтея Р.В. (головуючий), Гуляка В.В., Шевчук С.М.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною відмову Управління ДМСУ в обміні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення №2503);
1.2. зобов`язати Управління ДМСУ видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до цього Положення.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку із зміною прізвища після вступу у шлюб. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам статей 19, 22, 32 Конституції України, а також вимогам Закону України №5492-VI, Положення №2503-XII, Порядку №302. Вважає, що відповідач повинен був оформити паспорт з використанням бланка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України». Позивачка, серед іншого, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17. Щодо позиції відповідача про те, що вона вже надала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного демографічного реєстру при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон і унікальний номер вже сформовано, звертає увагу на те, що нормами статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних законних цілей., визначених за згодою суб`єкта таких даних.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач 08.06.2023 уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».
5. 29.06.2023 позивачка звернулася до Івано-Франківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв`язку зі зміною прізвища. Отримання паспорта старого зразка мотивувала релігійними переконаннями.
6. Листом №Р-38/6/2602-23/2610/41-23 від 15.07.2023 відповідач відмовив позивачці у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, оскільки Закон України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон №5492) передбачає оформлення паспорта громадянина України виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч.3 ст.13, ч.4 ст.21, ч.1, 2 ст.14 Закону №5492). Підстав для формування нового запису в Єдиному демографічному реєстрі стосовно ОСОБА_1 немає, оскільки такий запис уже сформований щодо неї в зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено.
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що технічний прогрес та швидка зміна суспільних відносин за останні десятиліття, що зумовили запровадження державою електронних баз даних у формі електронних реєстрів (на зміну паперовим картотекам), а також запровадження у 2012 році нових форм документів для ідентифікації особи (в тому числі паспорта громадянина України у формі ID-картки на заміну паперової книжечки) не впливає на гарантовані Конституцією України права особи і не перешкоджає виконанню нею свого обов`язку отримати паспорт громадянина України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
10. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, які потрібно врахувати з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.
11. Скаржник також вказав, що справа за позовом ОСОБА_1 не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, а тому не є типовою до неї. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки тяжких негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи. В мотивувальній частині рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державою повинні враховуватися «побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю». У даному ж випадку УНЗР у особи сформований, і підстави для побоювання такого формування у особи відсутні. Відмова від оформлення нового паспорта у формі ID-картки викликана іншими підставами, що не є винятковими і не можуть прирівнюватися до «непосильного тягаря», що покладається на особу. Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 не є типовою до зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь- якою метою. У спірних правовідносинах таку обробку уже проведено за згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя Позивача.
11.1. Скаржник також зазначив, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон засобами ЄДДР, а також наявність у позивача реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) вказує на те, що позивач не належить до суспільної групи осіб, які відмовляються від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань. Таким чином, з урахуванням положень статей 22, 32, 34 Конституції України, скаржник зауважив, що очевидним є висновок, що у випадку обробки персональних даних у реєстрі на підставі згоди заявника і уже сформованого УНЗР, виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в тому числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя.
Сервіси для юристів