ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/30921/22
адміністративне провадження № К/990/1023/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 (головуючий суддя: Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М.) у справі № 240/30921/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати відповідача здійснити з 07.10.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному у статті 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 10.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, позов задовольнив частково:
визнав протиправною бездіяльність ГУПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII (в редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року);
зобов`язав відповідача здійснити з 07.10.2022 нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII (у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року), в розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим законом про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абз. 3 його резолютивної частини в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 07.10.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік».
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка стверджує, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
Вважає, що у зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17.07.2018 № 6-р/2018, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-XII, проте таке підвищення не виплачується.
Відповідач позов не визнав. Насамперед зазначив, що рішення Конституційного Суду України не містить порядку застосування статті 39 Закону № 796-XII у редакції Закону №76-VIII, у т.ч. і щодо відновлення дії попередньої редакції статті 39 Закону № 796-XII до внесення змін згідно із Законом № 76-VIII. Таким чином, на переконання пенсійного органу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип незворотності дії закону у часі, відповідно до якого у спірному випадку має застосовуватися стаття 39 Закону № 796-XII, у редакції Закону після 1 січня 2016 року.
Також за загальним правилом дії норм права в часі, у зв`язку із набранням чинності Законом № 1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 39 Закону № 796-XII щодо обчислення підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат застосуванню не підлягають.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Сервіси для юристів