Постанова від 22.02.2024 року у справі №823/1635/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа №823/1635/17

адміністративне провадження № К/9901/48764/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді Беспалов О.О., Губська О.А.,) у справі №823/1635/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечна" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпечна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Управління, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0004431301, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 2 566,45 грн., № 0004441301, яким нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25 664,53 грн., № 0004451301, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 510,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 10.07.2017 № 276/23-00-14-0107/34678814, щодо допущення порушень при сплаті податків та зборів з вартості наданого додаткового блага, оскільки передачу працівникам спецодягу та взуття було здійснено відповідно до наказів «Про порядок забезпечення працівників ТОВ «Безпечна» спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту»; крім того послався, що в акті перевірки не зазначено порядок та методику, за якими було здійснено донарахування доходу конкретно визначеним особам.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що оскільки на підприємстві (в 2014-2015 роках - період вчинення порушення) був відсутній колективний договір, який би регулював порядок безоплатної видачі спеціального (захисного) одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам Товариства, то отримані останніми товарно - матеріальні цінності є додатковим благом відповідних осіб у натуральній формі; крім того констатував, що факт надання певних речей конкретним особам було встановлено відповідачем відповідно до актів списання ТМЦ та відомостей видачі ТМЦ, копії яких були надані позивачем Управлінню на запит про надання пояснень від 16.06.2017, а суму податку з доходів фізичних осіб, який мав бути сплачений розраховано відповідно до положень пункту 164.5 статті 164 ПК України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2018, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2017; прийняте нове рішенням, яким позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017 № 0004431301 та № 0004441301; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуально права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами, в період з 26.05.2017 по 23.06.2017 Управлінням проведена документальна планова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2017 № 276/23-00-14-0107/34678814, яким встановлено порушення:

- підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого донараховано ПДФО в сумі 13 331,37 грн;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 розділу ХХ ПК України, яке полягає у ненарахуванні та несвоєчасному перерахуванні сум військового збору на виплачені доходи, внаслідок чого визначено військовий збір в сумі 1 042,64грн.;

- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України - подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями по формі 1-ДФ сум виплачених доходів фізичним особам у виді додаткового блага за ІІ квартал 2014, ІІІ квартал 2014, І квартал 2015 та ІІІ квартал 2015.

Такі висновки ґрунтуються на встановленні в ході перевірки безоплатної передачі позивачем своїм працівникам відповідно до наказів «Про порядок забезпечення працівників товариства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту» №4/1 від 02.01.2014, № 6/2 від 05.01.2015, № 4/1 від 03.01.2016, № 4/3 від 03.01.2017 та відомостей про видачу спецодягу товарно матеріальних цінностей (галошей, черевиків, чобіт, шкарпеток, напівкомбінезонів, костюмів робочих, футболок, штанів чоловічих, шапок в`язаних), отриманих від ТОВ « 3Смаркет», ТОВ «Проф-Модерн», ТОВ «Компанія Виробниче підприємство «Сван», за відсутності укладеного колективного договору; крім того встановлено помилкове включення юридичної особи ТОВ «Скіф -І» до звіту ф. 1-ДФ за ознакою 157, за якою відображаються дохід, виплачений фізичними особами-підприємцями за ІІІ кварталі 2015 року.

На підставі таких висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.07.2017 № 0004431301, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 2 566,45 грн., у тому числі за основним платежем - 1042,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 780,45 грн. та пеня - 743,27 грн.; № 0004441301, яким нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25 664,53 грн., у тому числі за основним платежем - 10426,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7805,38 грн. та пеня - 7432,77 грн.; № 0004451301, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов в частині, виходив з того, що надання позивачем спецодягу його робітникам зумовлено виконанням останніми трудової функції згідно з трудовим договором, що є альтернативною умовою для застосування до спірних правовідносин підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а отже вартість відповідного одягу не є додатковим благом та не підлягає оподаткуванню.

Посилаючись на допущення судом апеляційної інстанції неправильного застосування матеріального та порушення процесуального права, Управління вказує виключно на відсутність укладеного колективного договору, який регулював би порядок безоплатної видачі спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту працівника, у зв`язку з чим всі вказані товарно матеріальні цінності є додатком благом осіб, яким їх було видано, у натуральній формі.

За визначенням, наведеним у абзаці другому пункту 164.1 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.