Постанова від 21.02.2024 року у справі №160/18651/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 160/18651/22

адміністративне провадження № К/990/7145/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (головуючий суддя Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі №160/18651/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

21 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради (далі також відповідач), у якому просив:

визнати бездіяльність виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради з розгляду звернення ОСОБА_1 від 07 травня 2018 року протиправною;

зобов`язати виконавчий комітет Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію з урахуванням інфляційних втрат на момент винесення рішення про виплату як реабілітованому відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

зобов`язати відповідача компенсувати інфляційні втрати, нарахувати відповідні відсотки та інфляційні втрати з травня місяця 2018 року;

стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 120600 гривень.

29 листопада 2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали від 29 листопада 2022 року, позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказано, що він остаточно дізнався про порушення своїх прав 21 січня 2021 року з одержаного листа голови виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 21 січня 2021 року № М-93-МА, а не у травні 2018 року, оскільки він повірив відповіді, наданої виконавчим комітетом Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради, оформленої у вигляді листа від 31 травня 2018 року за №22/50-1854, а тому не став перевіряти факти щодо втрати повноважень комісією. Стверджує, що представники виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради протиправно відмовили йому в наданні статусу особи реабілітованої з одержанням відповідного посвідчення, чим завдали йому матеріальної і моральної шкоди, оскільки отримавши листа голови виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 21 січня 2021 року № М-93-МА він вперше дізнався, що на момент його звернення з заявою від 07 травня 2018 року до виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради вищезазначена комісія функціонувала принаймні ще у період з 31 січня 2014 року по 22 червня 2020 року.

На думку позивача, зазначена комісія на час його звернення в травні 2018 року не втратила свої повноваження і могла розглядати питання про встановлення йому статусу реабілітованого.

Вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, оскільки виконком Центрально-міської районної ради ввів його в оману, наданою відповіддю від 31 травня 2018 року.

Наполягає на тому, що остаточно дізнався про порушення своїх прав після отримання листа голови Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 21 січня 2021 року та у встановлений шестимісячний строк звернувся із позовом до суду. Також у заяві позивач зазначав, що попередньо звертався до суду з аналогічними позовами, проте його позовну заяву було повернуто.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишено без змін.

28 лютого 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, справу направити для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

08 травня 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано нових доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску, внаслідок чого відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.