Постанова від 20.03.2024 року у справі №120/13778/21-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа №120/13778/21-а

адміністративне провадження № К/990/18965/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 (про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката) (у складі колегії суддів: Капустинського М. М. (суддя-доповідач), Сапальнової Т. В., Ватаманюка Р. В.) у справі №120/13778/21-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МО України), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.04.2021 №59 в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом (далі - оскаржуване рішення від 15.04.2021 № 59);

- зобов`язати МО України у місячний строк після набрання рішенням законної сили та з урахуванням зроблених судом висновків, повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

В лютому 2022 року представником позивача подано до Вінницького окружного адміністративного суду заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на правничу допомогу відмовлено.

Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі відмови у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 та ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено частково:

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про часткове задоволення заяви, апеляційний суд врахував, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 скасовано та прийнятого нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. З огляду на зазначене дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 касаційну скаргу МО України залишено без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №120/13778/21-а - без змін.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга МО України, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2022 залишити в силі.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі відповідач стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 5 статті 134 КАС України. Зокрема, зазначає, що максимальний розмір витрат на оплату послуг адвоката хоч нормативно і необмежений, однак в силу приписів статті 134 КАС України може бути обмежений самим судом у разі недотримання вимог співмірності. На думку скаржника, з огляду на високу кваліфікацію представника позивача, відсутність необхідності у складних підрахунках суми, яка підлягає стягненню, відрядження для виїзних консультацій та представництва у суді, незначну складність справи, незначний обсяг робіт, а також враховуючи час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, вважає, що заявлені витрати на правову допомогу є неспівмірними та не відповідають вимогам КАС України.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА