Постанова від 19.04.2024 року у справі №127/14214/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 127/14214/22

провадження № 61-2979св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна, в особі Державної казначейської служби України, Вінницька обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області у складі судді Кушнір Б. Б. від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Панасюка О. С., від 25 січня 2024 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом додержави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020340000016, він підозрювався та обвинувачувався в організації та очолювані групи

осіб для скоєння тяжких та особливо тяжких насильницьких злочинів, був затриманий та взятий під варту 20 лютого 2014 року.

3. Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2015 року його засуджено до 10 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2015 року вирок суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області

від 14 липня 2017 року його засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано в строк покарання, строк перебування в установі попереднього ув`язнення, з 20 лютого 2014 року до 18 травня 2017 року включно. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання залишено без змін.

5. Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року скасовано, призначено новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2019 року кримінальне провадження щодо нього за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 187 КК України закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

7. ОСОБА_1 підкреслював, що кримінальне провадження відносно нього тривало 5 років 4 місяці та 15 днів, з яких 3 роки 2 місяці та 28 днів позивач перебував під вартою.

8. Позивач зазначав, що він тривалий час був позбавлений нормального людського життя, позбавлений свободи, не мав спілкування з мамою та неповнолітньою донькою, своїм звичайним колом оточення.

9. Посилався на те, що перебування під слідством і судом завдало йому моральних страждань, оскільки він був позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання, що пригнітило його волю та завдало шкоди психологічному стану.

10. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 677 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

11. Державна казначейська служба України заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що ні вона, ні її територіальні органи не можуть представляти державу України, оскільки цей спір не пов`язаний з виконанням рішення суду. Крім того, Державна казначейська служба України не є органом,

що порушив чи не визнає порушені права та інтереси позивача. Зазначала,

що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про понесення ним моральних страждань.