Постанова від 19.02.2024 року у справі №759/19895/20

Постанова

Іменем України

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 759/19895/20

провадження № 61-18277св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Українська міська рада Обухівського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року у складі судді Кириленко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Українська міська рада Обухівського району Київської області, про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина.

07 листопада 2019 року вона звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і нотаріус повідомила їй про те, що існує заповіт від 2017 року, згідно з яким усе належне їй майно мати заповіла сестрі позивачки - ОСОБА_2 .

Вказала, що це вже другий заповіт, який був складений її матір`ю за життя, оскільки перший заповіт було складено 02 червня 2011 року і згідно з ним ОСОБА_4 заповіла своїм дочкам по 1/3 та 2/3 частині відповідно житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,63 га по АДРЕСА_1 .

На момент відкриття спадщини і зараз позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині.

Вважала, що волевиявлення заповідачки при написанні заповіту від 21 вересня 2017 року не було вільним і не відповідало її волі. ОСОБА_4 вживала медичні препарати, що на думку позивачки, могло вплинути на усвідомлення нею своїх дій та здатність керувати ними під час складання оскаржуваного заповіту.

Заповідачка була зареєстрована та проживала разом із позивачкою у квартирі АДРЕСА_2 , яка не входила до територіальної громади с. Жуківці Обухівського району Київської області, у зв`язку з чим секретар Жуківцівської сільської ради Обухівського району Київської області Некряч Н. В. не була уповноваженою на посвідчення заповіту від 21 вересня 2017 року, що свідчить про нікчемність заповіту на підставі частини першої статті 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Враховуючи викладене, з метою захисту своїх спадкових прав позивачка просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 21 вересня 2017 року, складений та посвідчений секретарем Жуківцівської сільської ради Обухівського району Київської області Некряч Н. В.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій