ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/4205/23
адміністративне провадження № К/990/5342/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/4205/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., суді Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2018 року по 20 лютого 2023 року включно;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2018 року по 20 лютого 2023 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не провів з ним розрахунку у повному обсязі. Вказує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №200/17699/21 відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем 21.02.2023. Таким чином, за твердженням позивача, після того як відповідач у повному розмірі розрахувався із позивачем, в неї виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (індексації грошового забезпечення).
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позов задоволено частково.
2.2. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70794 (сімдесят тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн 53 коп.
2.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.4. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме: нарахував та виплатив індексацію грошового забезпечення у розмірі 90000,82 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку, наявною в матеріалах справи. Суд першої інстанції вказує, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Суд першої інстанції зазначає, що вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено не проведення повного розрахунку відповідача із позивачем в день його звільнення (встановлено невиплату індексації грошового забезпечення при звільненні з військової служби). Суд першої інстанції також вказує, що, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь 70794,53 грн, як середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
3.1. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 01 жовтня 2018 року по 20 лютого 2023 року включно в сумі 1708 грн 46 коп.
3.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.3. Задовольняючи позов частково суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на приписи ст. 117 КЗпП України в редакції від 01.07.2022, зазначений вище період обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в періоді з 01.10.2018 по 20.02.2023, тривалістю 181 календарних днів.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 09 березня 2023 року у справі № 520/899/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 560/13719/21.
Сервіси для юристів