ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2024 року
Київ
справа №160/31141/23
адміністративне провадження №К/990/8383/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/31141/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та скасування висновку, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (суддя Конєва С.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Шальєва В.А.)
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ПрАТ «Інгулецький ГЗК») звернулося до суду із позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС), в якому просило (а.с.1-6):
визнати протиправними дії службової особи ДПС - головного державного інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України, ОСОБА_1 , з проведення незаконного аналізу фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Інгулецький ГЗК», який оформлений Висновком аналітичного дослідження від 16 грудня 2021 року №81/99-00-08-04-20/00190905;
- визнати протиправним та скасувати Висновок аналітичного дослідження від 16 грудня 2021 року №81/99-00-08-04-20/00190905 про результати дослідження фінансово-господарської діяльності позивача щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01 січня 2018 року по 09 грудня 2021 року.
Підставою подання позову слугувало те, що спірне аналітичне дослідження ґрунтується переважно на суб`єктивних міркуваннях відповідної службової особи та містить ряд перекручених даних як щодо особливостей виробничого процесу підприємства позивача, так і щодо розміру рентної плати, яка підлягала сплаті у період з 01 січня 2018 року по 09 грудня 2021 року. Такі дослідження мають здійснюватися для внутрішніх потреб ДПС, проте, у спірному випадку оскаржуваний висновок був підготовлений на підставі постанови про залучення спеціаліста від 09 грудня 2021 року (лист Офісу Генерального прокурора від 09 грудня 2021 року №10/1/1-123863ВИХ-21) та призначений для використання правоохоронними органами.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ПрАТ «Інгулецький ГЗК» до ДПС про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування Висновку аналітичного дослідження від 16 грудня 2021 року №81/99-00-08-04-20/00190905 (а.с.93-94, 137-138).
Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Ні оспорювані дії, ні Висновок аналітичного дослідження не містять приписів, обов`язкових для виконання позивачем та не створюють для нього самостійних юридичних наслідків. Суд звернув увагу, що спірне аналітичне дослідження було проведене на підставі постанови про залучення спеціаліста від 09 грудня 2021 року в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021000000002525 від 08 грудня 2021 року. Відповідно, правова оцінка Висновку аналітичного дослідження може бути надана у межах відповідного кримінального провадження. Згідно із вимогами частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд роз`яснив позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
Апеляційний суд в повній мірі погодився із таким висновком суду першої інстанції та додатково зазначив, що висновок аналітичного дослідження є внутрівідомчою службовою інформацією ДПС, яка пов`язана із здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами, процесом прийняття рішень і передує публічному обговоренню та/або прийняттю рішень і є носієм доказової інформації, який не породжує правових наслідків для платника податків, тобто, не змінює стану його суб`єктивних прав та не створює жодних додаткових обов`язків для платника податків, а отже, не порушує його права. Аналогічна позиція викладалась Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року (справа №826/91/15), від 12 вересня 2019 року (справа №826/10290/17).
Суд апеляційної інстанції також проаналізував приписи статей 71, 93, 94, 303 КПК України та дійшов висновку, що здійснюючи досудове розслідування злочинів органи досудового розслідування та прокурор не здійснюють владних управлінських функцій, тому оскарження їх дій має відбуватись виключно за правилами, встановленими КПК України.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів про відмову у відкритті провадження у справі, ПрАТ «Інгулецький ГЗК» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для повторного вирішення питання про відкриття провадження.
У касаційній скарзі скаржник просить відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2018 року (справа №826/91/15), від 12 вересня 2019 року (справа №826/10290/17), а саме в частині можливості оскаржити протиправні дії контролюючих органів, пов`язані із складанням незаконних висновків аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, та можливості оскаржити відповідні висновки.
Мотивує такі вимоги тим, що платник податків позбавлений можливості контролювати або впливати на процедуру їх складання, формулювання змісту; не може подати свої заперечення. Відповідно, неможливість визнання незаконною діяльності з підготовки таких висновків та їх оскарження свідчить про відсутність будь-яких правових гарантій захисту прав платника податків. Водночас такий висновок за своєю суттю фактично підміняє відповідне податкове повідомлення-рішення та акт перевірки.
Поряд з цим у таких висновках аналітичного дослідження, як правило, містяться категоричні висновки, констатується порушення норм законодавства, і в подальшому такі висновки підміняють собою висновок експерта або передаються представникам правоохоронних органів та стають незаконними підставами для подальшого проведення слідчих/розшукових дій та створення правового тиску на платника податків. Разом з тим, зміст підпункту 13 пункту 5 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, вказує, що ДПС з метою організації своєї діяльності організовує інформаційно-аналітичне забезпечення ДПС та автоматизацію її діяльності. Отже, аналітична інформація, підготовлена за результатами внутрішніх службових розслідувань, повинна використовуватись для внутрішніх потреб ДПС з акцентом на її ймовірний характер.
Скаржник просить врахувати, що оспорюваний висновок аналітичного дослідження був підготовлений саме у межах діяльності ДПС як суб`єкта владних повноважень. При цьому і за змістом вказаного висновку посадова особа ДПС посилається на підпункт 19-1.1.35 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Указана стаття врегульовує питання функцій контролюючого органу і останні не мають жодного відношення до кримінального судочинства. ПрАТ «Інгулецький ГЗК» наголошує, що КПК України не передбачає такого поняття як «письмовий висновок спеціаліста». Позивач також вказує на помилковість застосування судом апеляційної інстанції у спірному випадку пункту 7 частини четвертої статті 71 КПК України, оскільки ця норма стосується участі спеціаліста у дізнанні з розслідування кримінального проступку, тоді як у спірному випадку кримінальне провадження №42021000000002525 від 08 грудня 2021 року здійснювалось щодо розслідування злочину. Так само хибними є посилання на статтю 303 КПК України, якою передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого/прокурора на досудовому розслідуванні.
Верховний Суд ухвалою від 04 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Інгулецький ГЗК» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ДПС просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Зазначає, що вимоги позовної заяви не містили ознак юрисдикції адміністративного суду і не відповідають визначеному КАС України переліку спорів, які підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналітичне дослідження саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки. Оцінку діям відповідача щодо проведення аналітичного дослідження та складення відповідного висновку може надати слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд у межах відповідного кримінального провадження
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ключовим питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є юрисдикційна підсудність адміністративним судам спору, що полягає у незгоді з діями податкового органу із проведення аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності платника податків та складення відповідного висновку, які здійснені на вимогу правоохоронного органу в межах відповідного кримінального провадження.
Сервіси для юристів