Постанова від 14.03.2024 року у справі №560/2525/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа №560/2525/19

адміністративне провадження № К/9901/9409/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №560/2525/19 за позовом ОСОБА_1 до Пенітенціарної академії України, треті особи - Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Міністерство юстиції України про стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (суддя-доповідач - Гонтарук В.М., судді - Біла Л.М. Курко О. П.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовної вимоги від 03 вересня 2019 року, просив стягнути з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні з лютого 2011 року по 03 квітня 2019 року у розмірі 1076119 грн (один мільйон сімдесят шість тисяч сто дев`ятнадцять) грн 92 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що у 2017 році звернувся до суду з позовом до комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про стягнення належної частини грошового забезпечення, компенсаційних виплат за невикористану відпустку та частини одноразової грошової допомоги при звільненні, у якому оскаржив порушення законодавства при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за час служби в 2006-2011 роках.

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №822/1187/17, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, частково задоволено позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік;

- зобов`язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому частину грошового забезпечення за 2007-2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести у зв`язку з цим зміни до грошового атестату №1 від 28 лютого 2011 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Позивач указував, що з 31 січня 2011 року звільнений зі служби з посади начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до наказу Державної пенітенціарної служби України від 03 лютого 2011 року №11о/с, до якого наказом від 29 квітня 2011 року №37о/с внесено зміни в частині підстав звільнення.

5. З 01 лютого 2011 року позивач отримує пенсію відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

6. Не погоджуючись з розміром примусової виплати, отриманої від відповідача згідно постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №822/1187/17, у листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправними дій, стягнення належної частини грошового забезпечення.

7. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі №560/3737/18, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007-2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору;

- стягнуто з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007-2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 43 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

8. Позивач зазначав, що в указаному рішенні, суд визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС, а тому не мав права на отримання повної та рівноцінної компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб та утриманого військового збору, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача, що установлено рішенням суду, і у період, за який позивачу було нараховано належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, які не були нараховані і виплачені при звільненні в 2011 році, позивач мав відповідний статус.

9. Указував, що виконуючи рішення у справі №560/3737/18 Центр розрахувався з позивачем по заборгованості на момент звільнення в 2011 році фактично у повному обсязі лише 17 травня 2019 року, коли на картковий рахунок позивача в Ощадбанку було перераховано грошові кошти в сумі 34882 грн 43 коп.

10. Позивач переконував у тому, що на момент звільнення зі служби в 2011 році повний розрахунок щодо виплати усіх належних йому сум уповноваженим органом, яким є відповідач, проведено не було, а після вирішення в судах спору про право та про розмір цих виплат фактичний розрахунок відповідач здійснив у примусовому порядку. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку із ним при звільненні згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України, так як ця затримка сталася з вини цього відповідача.