ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 825/1844/18
касаційне провадження № К/9901/69545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (суддя Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 №00001071400, №00020591310.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про помилковість висновків контролюючого органу про заниження ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 297506,85 грн внаслідок реалізації ним у 2015 році продукції нижче собівартості внаслідок неправильного визначення бази оподаткування. Посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про несплату позивачем військового збору, оскільки ним своєчасно та у повному обсязі було сплачено військовий збір.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем у періоді, що перевірявся, продукції за ціною нижче собівартості є правильними, не спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, тому висновки контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість є обгрунтованими. Також, суди дійшли до висновку, що не зарахування 79069,10 грн в рахунок сплати податкових зобов`язань з військового збору відбулось виключно з вини позивача, на якого законом покладена відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа.
Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильність, неповноту дослідження обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи. При цьому зазначає про не з`ясування судами обставин і не дослідження доказів зокрема, стосовно того, що сплачені ним кошти надійшли до бюджету в повному розмірі у визначені законом строки, але помилково були рознесені працівниками фіскальних органів до облікової картки інших платників податків, відтак, вважає безпідставними висновки контролюючого органу про несплату ним податкових зобов`язань з військового збору. Скаржник доводить, що судами не досліджувались докази, наявні в матеріалах справи, не були витребувані судами інші докази щодо виявлених порушень, не були досліджені доводи і докази позивача стосовно своєчасної сплати ним податкових зобов`язань з військового збору, відсутності у нього заборгованості зі сплати податків та зборів, правомірності визначення ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 13.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено виїзну документальну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 20.03.2018 №202/14/30935400 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог, зокрема:
пункту 188.1 статті 181, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого платником завищено задекларований до відшкодування податок на додану вартість за січень 2015 року на суму 21558,00 грн, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 275949,00 грн та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2017 року в розмірі 948592,00 грн;
підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.6 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 171.1, 171.2 статті 171, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого платником за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 занижено нарахування військового збору в сумі 101,42 грн та за 2017 рік не сплачено військовий збір у загальному розмірі 79069,10 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.04.2018:
№00001071400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 328163,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 262530,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65633,00 грн;
№00020591310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 98 963,16 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 79170,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19792,64 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про наведені вище правопорушення слугували висновки контролюючого органу про заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок реалізації ним у 2015 році продукції нижче собівартості та несплату позивачем військового збору.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, порядок його адміністрування, платники цього податку, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Сервіси для юристів